Варва́ринці — село в Україні, у Теребовлянському районі Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді. Населення — 1357 осіб (2001).
неділя, 31 травня 2020 р.
Налужжя
Налу́жжя — село Теребовлянського району Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді. Розташоване на берегах річки Серет.
Населення — 505 осіб (2001).
Кривки
Кри́вки — село Теребовлянського району Тернопільської області України. Розташоване в північній частині району, на річці Серет.
Поштове відділення — Микулинецьке.
Підпорядковувалося Микулинецькій селищній раді. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Микулинецької селищної громади.
Населення — 264 особи (2001).
Воля
Во́ля — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району, на лівому березі річки Серет.
До 1939 року називалося Воля Мазовецька.
Поштове відділення — Микулинецьке. Підпорядковане Микулинецькій селищній раді.
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Микулинецької селищної громади.
Населення — 817 осіб (2001).
Микулинці
Мику́линці (давні назви: Мику́лин, Мику́линь) — селище міського типу в Теребовлянському районі Тернопільської області на річці Серет, Від вересня 2015 року — центр Микулинецької селищної громади, до того — центр Микулинецької селищної ради, якій підпорядковувалися села Воля, Конопківка і Кривки. Населення — 3713[4] осіб (2015).
Найближча залізнична станція Микулинці-Струсів знаходиться за 4 км від поселення в смт Дружба.
Містечко вважається найдавнішим на Тернопільщині та одним із найдавніших у Західній Україні.
Лучка
Лу́чка — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет та автошляху Т 2020, на півдні району. Підпорядковане Миролюбівській сільраді.
Миролюбівка
Миролю́бівка — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річках Серет і Гнида, на півдні району. Центр сільради, якій підпорядковане село Лучка. До 1964 називалося Чортория.
Населення — 533 особи (2001 р.).
Мишковичі
Мишкови́чі — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на автошляху Брест-Чернівці Т 2020 на лівому березі річки Серет, на півдні району. З півночі і півдня до села прилягають мішані ліси. Ґрунти чорноземні, родючі. Село багате на сірий камінь, пісок, глину.
Граничить на сході з селами Застінкою, Бавором, Прошовою; на півдні - з Миролюбівкою, на заході - з Настасовим, Лукою Великою, на півночі - з В.Березовицею, Островом. Назва села Мишковичі не змінювалася.
Велика Лука
Вели́ка Лука́ — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Серет, за 14 км від Тернополя і за 7 км від найближчої залізничної станції Березовиця-Острів на лінії Тернопіль-Ходорів, на півдні району. Населення становить 1225 осіб (2001 р.).
Острів
О́стрів — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, південне передмістя Тернополя (7 км від центру міста). Центр сільської ради.
Населення — 1726 осіб (2001).
Велика Березовиця
Вели́ка Березови́ця — селище в Україні, у Тернопільському районі Тернопільської області. Південне передмістя Тернополя (5 км від центру міста).
Розташоване в центрі району на лівому і (частково) правому березі річки Серету. Через селище проходять важливі транспортні артерії — залізнична лінія Тернопіль — Чортків і автошлях E85 Тернопіль — Чернівці. Центр селищної ради, якій підпорядковане село Кип'ячка.
Петриків
Пе́триків — село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Сереті в центрі району.
2 серпня святкується день села Петриків.
Тернопіль
Терно́піль (
прослухатиопис файлу; з 1939 до 1944 року[3] — Тарно́поль[4]) — місто на Заході України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Один з трьох головних центрів історичного регіону Галичини. Розташоване на річці Серет. У місті перетинаються важливі автомобільні: автодороги Н02, М12, E50, М19 (E85), Н18, Р39, Р41, Р43 — та залізничні шляхи. Одне з чотирьох міст обласного значення Тернопільської області. Обслуговується міжнародним аеропортом «Тернопіль», що знаходиться у східній частині міста.[5].

Місто засноване 1540 року Яном Амором Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. Впродовж 1569—1772 років у складі Речі Посполитій: у складі Теребовлянського повіту, Галицької землі Руського воєводства; у 1772–1810, 1815–1867 роках — центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Володимирії, 1810–1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австрійської імперії, Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. Від 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918 до 2 січня 1919 року Тернопіль — столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці[6].
Населення — 222 тис. осіб (2019). Площа міста — 7268 га.
До 2018 року — центр Тернопільської міської ради. З 2018 року — центр Тернопільської міської громади.
Біла
Бі́ла — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Серет у центрі району. Кількість домоволодінь становить 1029 станом на 2015 рік.
До 2018 — центр сільради. Від 2018 року — центр Білецької сільської громади.
Чистилів
Чисти́лів — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району. Через село проходить автодорога Р39Тернопіль — Залізці — Підкамінь — Броди. У зв'язку з переселенням мешканців хутір Бухтанка виведений із облікових даних.
Населення — 956 осіб (2007).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.
Великий Глибочок
Вели́кий Глибочо́к — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нестерівка, притоці Серету, на північному заході району. З 17 січня 1940 до кінця грудня 1962 районний центр. У 1985–1989 — селище міського типу. До села приєднано хутір Під Гаєм. Населення становить 2455 осіб (2002).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.
ПЛОТИЧА. ПАЛАЦ Коритовських. (1720р.)
В селі Плотича (Тернопільський р-н.) звертаємо з дороги Тернопіль-Броди перед церквою (колись костелом) на ліво, через сто метрів, знову на ліво і дорогою вгору, минаючи церкву, через ворота, боковою алеєю знаходимо серед дерев парку палац.

Побудований палац в 1720 році родиною Коритовських, які володіли селом Плотича більше 400 років. Феліціан Коритовський (близько 1720 - 1810), львівський комендант і генерал-майор коронного війська, кавалер ордену св. Станіслава, був бездітним. Тому подарував замок-палац своєму племіннику Францішек Вінсент Ігнацій Коритовський з Плотичі (Franciszek Wincenty Ignacy Korytowski z Plotyczi) (1768-1832), який на початку XIX століття перебудував замок, а поблизу звів будинок «новий замок».
Плотича
Плоти́ча — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району.
Населення — 1267 осіб (2007).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.
Івачів Долішній
Розташоване на півночі району на лівому березі річки Серет, за 10 км від обласного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Великий Глибочок. У 1946—1991 роках — Нижній Іванів[2].
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.
субота, 30 травня 2020 р.
Івачів Горішній
Іва́чів Горі́шній — село в Україні, у Тернопільському районі Тернопільської області. Розташоване на півночі району, на річці Серет. Підпорядковане Івачеводолішнівській сільраді (до 2018).
Населення на 1 січня 2013 року — 256 особа (чоловіків — 123, жінок —133, 115 дворів, 138 сімей (за матеріалами сільської ради).
Глядки
Гля́дки — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району.
Підпорядковане Чернихівській сільраді (до 2018). Населення — 272 особи (2001).
Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.
Малашівці
Ма́лашівці — село в Україні, в Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району. Центр сільради (до 2018), якій підпорядковане село Іванківці.
Населення — 295 осіб (2001).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.
Плесківці
Пле́сківці — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Серет, за 31 кілометр від Тернополя на північ. Адміністративно село підпорядковується Чернихівській сільській раді (до 2018).
Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.
Чернихів
Населення — 416 осіб (2007).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.
Іванківці
Іва́нківці — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району. Підпорядковане Малашівецькій сільраді.
Раніше село називалося Янківці.
До Іванківців приєднано хутір Гребля. Населення — 410 осіб.
Кобзарівка
До Кобзарівки приєднано хутори Пацюки і Пільцес (4 будинки). Колишня назва — Заруддя. 1963 села Заруддя та Обаринці об'єднали під назвою Кобзарівка, на честь Тараса Шевченка.[1]
Населення — 405 осіб (2003).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.
Вертелка
Верте́лка — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Верховинка), на сході району. Від 1977 підпорядковане Кобзарівській сільраді. Вертелка належала до Ренівської (від 1954) і Мильнівської (1958—1977) сільрад.
До села належать хутори Дубина (12 дворів), Заболото (15 дворів), Корчунок та Піднетерпинський.
Населення — 377 осіб (2003).
Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.
Городище
У 2003 році в селі мешкало 129 осіб. Перша писемна згадка відноситься до 1564 року. У 1924 році було споруджено кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
У Городищі також є пам'ятник полеглим воїнам у Німецько-радянській війні.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_(%D0%97%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)
Був замок
http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_III/151
Був замок
http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_III/151
Підписатися на:
Дописи (Atom)