Загі́р'я — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Лівий Серет, на сході району. Центр сільради.
До Загір'я приєднано хутори Ліщина, Нишківці, Петрівка, Серетеччина.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річечка Серет Лівий.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Загір'я виявлено археологічні пам'ятки ранньої залізної доби та давньоруської культури.
Перша писемна згадка 1546 рік (Akta grodzkie i ziemskie).
Ще одна писемна згадка — 1570 року, коли в реєстрах поборів Волинської землі записано: «Пані Миколайова Гостимінська з імен своїх частин Серетча, Несковеч, Загожа і Опанасовки, з димів 4, огородників 1, по грошів 2». Це вказує, що село в цей час належало до Кременецького повіту Волинського воєводства.
На Генеральному плані України 1648 р. Ґійома Левассера ,де Боплана нанесено село Нишківці, яке сьогодні є частиною с. Загір'я, але він зовсім не згадує про Загір'я. Тому питання первісної назви села залишається відкритим.
Також Нишківці позначені на топографічній карті Зойтера «Amplissima Ucrania», яка датується 1740 роком.
Назва Нишківці згадується у польського королівського літописця часів війни Б. Хмельницького. За переказами старожилів Нишківці були старим селом і розміщувалися приблизно 4 км на пн. зх. відносно нинішнього місця розташування.
30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові[2].
У 1960 повінь знищила млин і підтопила частину села.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є кам'яна церква святого Воскресіння (1875). Перша церква Різдва Богородиці була дерев'яною 1605 року побудови. Сьогодні вона знаходиться в с. Стиборівка Бродівського району.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
9 «фігур», у тому числі:
- охоронця села від пожеж Фльоріана (1775)
- ангела-хоронителя на честь закінчення будівництва церкви (1875)
- хресна дорога
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967)
- пам'ятний знак на честь скасування панщини (реставровано у 1991)
- пам'ятні знаки із написами на честь визначних дат з історії села
- насипані:
- символічна могила Борцям за волю України (1993)
- братська могила воякам УПА
Збережені могили чеських та угорських вояків, які полягли у Першій світовій війні.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальоосвітня школа І–ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Іван Бутин — діяч ОУН;
- Петро Бутин — літератор, меценат;
- Михайло Івасюта — професор, доктор історичних наук;
- Любов Малецька — поетка, член НСПУ;
- Фарина Ігор Андрійович — журналіст, поет.
Олексюк Василь Степанович- педагог, краєзнавець, автор кількох книг про Загір'я, та Залозецький край.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Базилевська З., Уніят В., Хоміцький З. Загір'я // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 594—595. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Р. Матейко. Акт відновлення Української Держави // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
Джерела[ред. | ред. код]
- Базилевська З., Уніят В., Хоміцький З. Загір'я // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 594—595. — ISBN 966-528-197-6.
- Олексюк В. Загір'я: Короткий історико-побутовий нарис. — Дрогобич: Відродження, 2000. — 60 с.
- Олексюк В. Загір'я: Короткий історико-літературний збірник про село. — Тернопіль: Астон, 2010. — 384 с. — ISBN 978-966-308-365-0.
- Олексюк В. Залозецький край: Історико-краєзнавчий збірник. — Дрогобич: Коло, 2003. — 552 с. — ISBN 966-7996-64-3.
Немає коментарів:
Дописати коментар