Ори́хівчик — село в Україні, у Бродівському районі Львівської області. Відстань до райцентру становить 35 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Броди становить 35 км.
Село Орихівчик, а також Вербівчик та Стиборівка підпорядковані Вербівчицькій сільській раді.[3] Населення становить 315 осіб.[4]
Назва[ред. | ред. код]
У 1989 р. назву села Оріхівчик було змінено на одну літеру.[5]
Географія[ред. | ред. код]
Поселення розташоване на межі Подільської височини — Вороняків і Малого Полісся. Село розташоване на висоті 350 м над рівнем моря. Розташоване на правому березі річки Серет Лівий, за винятком декількох дворів на лівому березі. Згідно з індоєвропейськими діалектами «Сер» — означає текти, проливатися, литися. Тут у неї впадає дві притоки Самітка та Гребелька. Село лежить у межах Західно-Української лісостепової фізико-геграфічної провінції.
На північному сході Орихівчик межує з с. Вербівчик, на заході — з с. Маркопіль, на півдні — з с. Межигори, на південному заході — з с. Ратище, на південному сході — з с. Підберізці та на сході — з с. Яснище.
Клімат[ред. | ред. код]
Орихівчик розташований у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Середня температура січня -4,4°C, липня +18,6°C. Період з температурою понад +10°C становить 160 днів. Вітер західний. Опадів 640 мм на рік, максимум — у червні — липні. Висота снігового покриву 14 см.
Топоніми[ред. | ред. код]
Вважається, що назва села походить від заростів орішини, якої в минулому росло багато у даній місцевості, але й існує ще декілька версій щодо походження назви села:
- через велике скупчення кущів горішнику у тій місцевості, де було засноване село.
- територія на якій оселилися перші поселенці була надзвичайно багатою на рослинність, серед якої переважала рослина, яку в народі називають «Горішина». Від неї й пішла назва Гожиївчик, яка з часом трансформувалася у Орихівчик.
- Старі люди розповідають, що колись давно помер один чоловік і несподівано ожив. З того часу люди почали називати село Оживчик, пізніше воно трансформувалось в Ожиївчик, а наприкінці XIX початку — ХХ ст. укорінилась назва Орихівчик.
- під час боротьби з ворогами село не раз були спалене чи зруйноване, та мешканці ніколи не кидали своїх домівок, вони завжди відбудовували їх. Після численних руйнувань село відбудовувалося звідси й постає назва Ожиївчик, яка перетворилась на Орихівчик.
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка датується до XVII ст.[6]
У Географічному словнику Королівства Польського подаються відомості, що згідно документа виданого польським королем Сигізмундом І у 1524 року, село Орихівчик та Підкамінь були у королівській власності, але були віддані на правах застави Вінцентію Цебровському.
Інтенсивне заселення території розпочалось ще у добу палеоліту про що свідчать численні знахідки в околицях села. Поблизу села знаходиться великий кам'яний хрест. Виходячи з конструктивних характеристик хреста та технології обробки каменю хрест можна віднести до XIV-XV століть.
Народ оповідає, що в сиву давнину село було розташоване за три кілометри на північний захід від сучасного, в урочищі Баранівка. Назва його була Мельнів. Старожили розповідають, що село Мельнів з часом стало заболочуватись, навіть церква опустилась під землю.
Давнє село та церква, за переказами, були засновані за річкою над так званою «Безоднею». Стара церква під час великої бурі опустилася в «Безодню» і на цьому місці стоїть кам’яний хрест.
Біля Орихівчика відкрито поселення Висоцької культури початку періоду Залізної доби (VII–VI ст. до н. е.).
Школу було засновано ще у 1866 році та проіснувала вона короткий час. У 1880 році в селі було 365 мешканців, з них — 339 греко-католиків та 26 римо-католиків. У 1909 році в селі було 380 греко-католиків та 6 юдеїв, а також діяла читальня «Просвіти» та працювала церковна крамниця. У 1935 р. в Орихівчику було 635 греко-католиків та 5 римо-католиків, проте однокласова школа була з польською мовою навчання, де навчалося 89 дітей.
Під час другої світової війни через активну партизанську діяльність в регіоні село практично вщент було спалене радянською владою, а залишилося не більше п'яти хат.
Нині в Орихівчику є дві церкви — дерев’яна і мурована. Дерев'яну церкву, за переказами, збудував надвірний майстер панів Собеських, що в сусідньому селі Маркополі мали власний маєток. Датування церкви неоднозначне приблизно XVI-XVII ст.. На початку 1990-х роки дах церкви перекрили бляхою.
На північний захід від церкви розташована мурована дзвіниця. На північ від цієї церкви стоїть нова мурована церква, яку було освячено 25 серпня 2001 р.[7] Церква належить релігійній громаді УГКЦ (парох о. Ярослав Войтів).[8]
В селі також діють ФАП, сільськогосподарське ТОВ «Орихівчик», Народний дім[9] та Орихівчицький навчально-виховний комплекс.[10], [11] 2016 р. на базі Орихівчицького НВК відкрився дошкільний навчальний заклад.[12]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Церква Святого Великомученика Дмитрія
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1559-м
Дерев'яна церква споруджена у 1775 р.[7]
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1559-м
Дерев'яна церква споруджена у 1775 р.[7]
Немає коментарів:
Дописати коментар