Стру́сів — село (колишнє містечко) в Україні, Теребовлянського району Тернопільської області. Населення — 1465 осіб (2007).
Розташоване над річкою Серет на західному Поділлі.
Пам'ятки архітектури: колишній палац графа Ґолуховського у стилі ампір (XVIII ст.) і печерна церква з вівтарем, витесаним у камені, та з коморою, в стінах якої були викуті келії для монахів; поверх тієї церкви у XVIII ст. поставили нову монастирську церкву святого Миколая, у 1880-х перетворену на латинський костел святого Станислава.
Літопис[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 1434 р. як Підбогородиче (Підбугородичин, Підгородиче, Підгородище). Згадується у тогочасних документах як власність Яна з Ориніна (званий також Януш, брат подільського воєводи Грицька Кердейовича[1]). В 1494 р. Підгородище належало синові Яна з Ориніна Кердея — теребовлянському старості Станіславу Кердею.
Від початку XVI ст. місто отримало назву від прізвища нових власників — Струсів. У цей період над урочищем Чортова Дебра побудовано замок. Напевно, тоді ж місто отримало свою символіку — герб Корчак (родовий герб Струсів).
1610 р. власник містечка Миколай Струсь отримав королівський привілей на дві ярмарки на рік і щовівторка — торги.
1718 р. ремісники Струсова об'єдналися в цехи. У 1747 р. затверджено статут цеху столярів, римарів, колодіїв, бондарів, слюсарів, ковалів, котлярів, гончарів.
1880 р. в містечку проживало 2683 осіб і було 366 господарств.
1900 р. у Струсові працювали дві приватні лікарі, три акушерки, функціонувала аптека.
1904 року парох містечка (УГКЦ, з кінця 1890-х) о. Цегельський Теодор заснував тут найбільшу в краї кредитово-щадничу кооперативу «Власна поміч», де книговодом, зокрема, працював його син Роман.[2]
1 серпня 1934 року було утворено сільську ґміну Струсів, до якої увійшли давніші навколишні ґміни[3]
До 1939 р. діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Січ», «Союз українок», «Сільський господар» та інші, «Братство тверезости», кооператива.
29 серпня 1942 р. німецькі війська розстріляли 20 жителів Струсова, 5 вересня того ж року — 30, 2 січня 1944 р. — 25 мешканців навколишніx сіл; усього під час окупації загинуло понад 500 мешканців містечка.
В листопаді 1942 року зі Струсова було перевезено до Теребовлі єврейське населення (1900 р. р. кількість євреїв у містечку становила більше 700 осіб). Частину з них було вивезено до винищувального табору у місті Белжець, а інших залишили у новоствореному Теребовлянському ґетто. У квітні-червні 1943 року ґетто було ліквідовано.
Січень 1940 — березень 1959 — райцентр Тернопільської области.
16 травня 1950 року через Струсів почало курсувати «вантажне таксі» з Бучача (відправлення о 9°°) до Тернополя (назад о 16°°).[4]
Мікротопоніми[ред. | ред. код]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1781 особа, з яких 840 чоловіків та 941 жінка[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1614 осіб[7].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,33 % |
| російська | 0,60 % |
| польська | 0,07 % |
Родина власників[ред. | ред. код]
Миколай Струсь був одружений (близько з 1610 року) з Зофією Ожеховською (Zofia Orzechowska h. Rogala). В них було дві дочки.
- Дочка Струся — Кристина Струсь (Гелена) (пол. Krystyna Strusiówna, *бл.1605-†1647) — у 1638 р. стала дружиною князя Константина Вишневецького (1564-1641)[9]. Крім того, була заміжня за Адамом Калиновським та дідичем Берестечка, кальвіністом, поетом Анджеєм Лещинським.
- Донька Зофія вийшла заміж за шляхтича-аріянина[10] Якуба Сененського.[11]
Інформація про Гелену Калиновську не відповідає історичним фактам і є помилковою. Гелена Струсь не була заміжня з Валентієм-Олександром Калиновським. «Дочка Миколи Струся — Гелена Калиновська — була одружена з Валентієм Александром Калиновським. Дочка Валентія Александра Калиновського була дружиною Станіслава „Ревери“ Потоцького».
Насправді Струсів перейшов до Адама Калиновського. Був одружений з родичкою Зофією Кристиною Струсь (рідна тітка). Маючи її взаємність, не отримав дозволу Миколая Струся. Це спричинило скандал — він викрав її із прислугою (пол. wyprawą) із замку в Галичі[12] та взяв шлюб.[13] Дітей не мали. Вдова повторно вийшла заміж за руського воєводу князя Костянтина Вишневецького.
Струсів перейшов до гетьманської гілки роду Потоцьких — гербу Срібна Пилява. Правнук «Ревери» — Станіслав «Щенсний» Потоцький — продав 1780 р. Струсів Лянцкорунським. Бездітні Лянцкоронські записали Струсів разом з кількома фільварками та степом «Панталихою» Влодзімежу Баворовському (1825—1917). Наприкінці XIX ст. В. Баворовський продав Струсів своєму родичу — Юзефові Ґолуховському (1861—1917, син графа, намісника Галичини Аґенора Ромуальда Голуховського). 17 березня 1771 р. містечко одержало повторний привілей на маґдебурзьке право.
Поширені прізвища[ред. | ред. код]
Кароль, Заяць, Бартницький, Гадзінський, Гірняк, Дерень, Іванчук, Левандовський, Раба, Ситник, Станимир, Холодницький, Янковський[5].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Збереглися старий парк із палацом XVIII ст., садиби-будинки Гірняків і Ситників-Сліпих (XIX ст.), млин (1911 р.).
Архітектури[ред. | ред. код]
- Церква св. Миколи монастиря оо. Василіян (1770 р.), фундатор Франц Салезій Потоцький[14]
- Костел святого Антонія (1903 р.)
- Греко-католицька церква Св. Миколая (1930 р.)
- Синагога (XIX ст.)
- «Келія» язичників (IX ст.).
Природи[ред. | ред. код]
Ботанічні пам'ятки природи місцевого значення Сосна австрійська та Теребовлянська бучина №1.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- Тарасові Шевченку (1993 р.)
- насипано символічні могили УСС (1991 р.) та воякам УПА.
- 23 серпня 2009 року урочисто відкрито пам'ятник Степанові Бандері[15].
- меморіальна таблиця родин Гірняків — Ситників — Сліпих, Теодору Цегельському, на пам'ять про трагедію 2 січня 1944 р.
- «фігура» святого Антонія.
Некрополі[ред. | ред. код]
- Християнське кладовище; на ньому, зокрема, похований поет Степан Будний, на його могилі споруджено пам'ятник-надгробок (1961 р., скульптор Володимир Бець). Також споруджено пам'ятник на братській могилі воїнів ЧА (1954 р.: земляний насип, у центрі якого дві вертикальні плити, розміщені поруч)[16]
- Жидівське кладовище, розташоване навпроти християнського, поблизу автодороги Н-18, що їх розділяє.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють ЗОШ I—III ступенів, де від 1991 р. діє літературно-меморіальний музей С. Будного, обласна санаторна школа-інтернат, дитячий табір «Зорепад», Будинок культури, бібліотека, краєзнавчий музей Струсівської закутини, засл. самодіял. капела бандуристів «Кобзар» та її музей, ТзОВ «Струсів-Авто 1962».
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Учасник УПА- Петро Гасій, псевдо «Крук». Брав участь в УПА Тернопільщини. Полк Лисоня. Мав нагороди, відзнаки. Загинув з двома товаришами при переході через границю, 7 травня 1946 . Рідна сестра в м. Тернопіль.
Народилися[ред. | ред. код]
- поет Степан Будний
- поет Адріан Іванчук
- брати:
- український військовий і освітній діяч, майор УСС Никифор Гірняк
- громадський діяч Володимир Гірняк[17]
- актор, режисер, педагог Йосип Гірняк[18]
- теоретик хімії, фізики, публіцист, громадський діяч Юліан Гірняк[19]
- Ящук Валерій Миколайович (* 1948) — доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри експериментальної фізики.
- Юстин Гірняк
- літературознавець М. Деркач,
- інженер, громадський діяч Хризант-Любомир Дмитрук[20]
- діячі ОУН і УПА Н. Заяць та С. Кароль
- скульптор-аматор Людвіґ Земський[21]
- священик, теолог, новомученик УГКЦ Микола Конрад
- сини о. Теодора Цегельського
- педагог Лев Цегельський.
- кооперативний та громадський діяч Цегельський Роман
- блаженний священномученик католицької церкви Микола Цегельський
- театральний діяч, дириґент, музикант Євген Цисик (1897–1956),
- художник Чеслав Жепінський
- перекладачка Ольга Ситник-Сліпа[22]
- краєзнавець Ольга Сліпа[23]
- лікар-терапевт Кароль Степан Йосипович (1928—1997), протягом 30 років очолював терапевтичну службу Збаразького району
Проживали[ред. | ред. код]
- бандуристка, педагог Ганна Білогуб-Вернигір
- Северина Париллє ЧСВВ, проживала у родині Йосифа Сліпого.[24]
- Людмила Курило (з дому Якубівська) — доктор економічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня[25].
Працювали[ред. | ред. код]
- вчений в галузі мовознавства, педагог, громадський діяч Володимир Мельничайко[26]
- педагог, науковець Олександра Мельничайко.[27]
Дідичі[ред. | ред. код]
- Миколай Струсь
- Франц Салезій Потоцький — фундатор василіянського монастиря в містечку
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B2
Немає коментарів:
Дописати коментар