Остріве́ць — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковне села Гумниська і Застіноче. Розташоване на правому березі річки Серет
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.
Перша писемна згадка — 1471 року.
У 1772 році село ввійшло в склад Імперії Габсбургів (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини).
На початку свого існування це було невеличке поселення. Воно часто потерпало від турецько-татарських нападів. У 1557 році польський король Сигізмунд ІІ заснував тут фільварки, у які забирає найкращі землі і луки, що раніше належали селянам.
На початку ХХ століття в селі з'явилася 4-х класова школа з українською мовою навчання. У селі діяло товариство «Просвіта», організаторами якої були о. Платон Карпінський і О. Побережний — колишній вояк УСС. В селі також був церковний хор, яким керував Ізидор Луковський.
Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.
Символіка[ред. | ред. код]
Затверджені 12 жовтня 2015 р. рiшенням сесії сільської ради[1].
Автор — Андрій Гречило.
Герб[ред. | ред. код]
Щит перетятий; у верхньому срібому полі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест; у нижньому синьому - золотий короп на срібній сітці. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.
Зелений лавровий вінок та пурпуровий хрест уособлюють славетних земляків, діячів у галузі культури та духовності — письменників, поетів, єпископів (уродженцями Острівця також були письменник В.Гжицький, поет Р.Карпінський, торонтонський єпископ І.Борецький). Лазурове поле означає річку Серет, яка протікає через село, а сітка і риба риболовецькі промисли. Окрім того лазурове та срібне поля підкреслюють назву села, отриману завдяки специфічному географічному розташуванню.
Прапор[ред. | ред. код]
Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних рівношироких смуг — верхньої білої і нижньої синьої; на білій смузі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест, на синій — жовтий короп на білій сітці.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Церква св. Димитрія 1840 року побудови (зберігається ікона Пресвятої Матері Божої з немовлям, поч. ХХ ст., двостороння, з с. Яблінок)
- костьол, відреставрований на початку 2010-х
- капличка
- насипана символічна могила Борцям за волю України
- встановлено меморіальну таблицю на будинку, де народилися В. та С. Ґжицькі, є кімната-музей В. Ґжицького
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні встановлений у 1971 р.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють ЗОШ 1-3 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.
У 1995 році в приміщенні місцевої школи створено кімнату-музей В. Ґжицького[2].
Населення[ред. | ред. код]
Поширені прізвища[ред. | ред. код]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- релігійний діяч Ісидор Борецький,
- вчений у галузі екології, громадський діяч Я. Гумницький,
- поет, перекладач, інженер, громадський діяч Р. Карпінський,
- поет, перекладач, публіцист Володимир Ґжицький,
- біохімік Степан Ґжицький, брат Вололодимира,
- поет, громадський діяч Роман Лубківський (1941-2015).
Працювали[ред. | ред. код]
- о. Карпінський Платон — парох села, помер також тут.[4]
Немає коментарів:
Дописати коментар