Скоморо́ше — село Чортківського району Тернопільської області, підпорядковане Звиняцькій сільській раді. Поблизу Скоморошого є хутори Муравщина та Перейма.
Назва[ред. | ред. код]
Є дві версії щодо назви села. Перша — вона походить від скоморохів — мандрівних акторів-музикантів, які в давнину поселилися на березі р. Серет; друга версія — поселення заснував пан Скоморось (Скомороський). Здавна тут люди займалися землеробством, хоча ґрунти здебільшого глинясті й не давали високих урожаїв.
Географія[ред. | ред. код]
Розташування[ред. | ред. код]
Розташоване в долині, на берегах р. Перейма (біля гирла), правої притоки Серету, басейн Дністра, за 29 км від районного центру та 17 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.
Історія[ред. | ред. код]
За переказами старожилів, перші поселення збудовані на берегах річки з боку від с. Буданів; на пагорбі, біля церкви був цвинтар, де зберігся хрест. У 1989 р. під час ремонтних робіт на церковному подвір'ї викопано череп людини, більший, ніж у наших сучасників. Під час копання траншеї під фундамент церкви знаходили людські кістки великих розмірів.
На початку ХХ ст. на околицях Скоморошого знайдено сліди поселень доби неоліту.
Перша писемна згадка — 1508 рік. 1550 року шляхтичі Якуб Будзановський разом з дружиною Катажиною з однієї сторони та Миколай Ґольський з іншої мали судову суперечку стосовно розмежування маєтків Будзанова і Скоморошого.[2]
На поч. XIX століття внаслідок пожежі згоріла половина села.
У 1850-х рр. побудовано приміщення для школи, в якій навчання проводили польською мовою; були уроки української мови.
1880 р. у селі проживали 411 осіб; велика земельна власність належала римо-католицькому проборству в уже згаданому Будзанові.
У 1931 р. в Скоморошому — 480 жителів.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти:
- Володимир Бабелюк (нар. 1907),
- Михайло Білобровка (нар. 1919),
- Степан Боднар (нар. 1914),
- Михайло Бойчук (нар. 1908),
- Василь Басаг (нар. 1911)
- Степан Басаг (нар. 1916),
- Володимир Голденюк (нар. 1919),
- Степан Гринчишин (нар. 1911),
- Степан Дерев'янко (нар. 1915),
- Василь Дикун (нар. 1923),
- Іван Дикун (нар. 1923),
- Михайло Дмитраш (нар. 1899),
- Степан Дмитраш (нар. 1919),
- Іван Дмитрик (нар. 1924),
- Іван Зубик (нар. 1912),
- Степан Зубик (нар. 1902).
В УПА воювали Іван Мельник, Василь Ранецький, Степанія Садова та інші жителі Скоморошого.
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (УГКЦ; 1812)
- церква святого Великомученика Димитрія Солунського (ПЦУ[4]; 1992)
- Каплиці
- з дерев'яною фігурою св. Яна (кін. XVII — поч. XVIII ст.);
- Пресвятої Богородиці.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
У селі насипано символічні могили УСС (1991) та УПА (1992). Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), встановлено
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1852),
- вцілів дерев'яний хрест із розп'яттям, біля якого традиційно відзначають пам'ятні дати.
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 230 | 212[1] | ||||||||||||||||||
Соціальна сфера, господарство[ред. | ред. код]
За Польщі діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших; кооператива.
У другій половині 1940-х рр. у хаті сім'ї Піців (розстріляних) організовано клуб. При ньому в 1949 р. відкрито бібліотеку, яка тоді мала 50 примірників літератури. В клубі діяли аматорські театральні та фольклорні гуртки. 1968 р. збудовано нове приміщення клубу.
Нині працюють школа (до ?) клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад, ПАП «Скомороше».
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Василь Градовий (нар. 1964) — господарник, громадський діяч.
Немає коментарів:
Дописати коментар