Ганна Шабатура народилася в родині Семаників в селі Іване-Золоте тоді Заліщицького повіту Австро-Угорщини. У її родині були будівничі церков та сільські скульптори.
Займалася сільським господарством. Впродовж всього життя відтворювала давні зразки вишивок, займалась писанкарством та декоративним розписом, знала чимало народних пісень. Однак малювати почала лише після того, як їй минуло 50 років. До цього її заохотила донька, котра в той час працювала художницею в текстильній промисловости.
12 січня 1972 КДБ заарештував доньку Стефанію Шабатуру за підозрою в «антирадянській діяльності» і в тому ж році Стефанію засудили у Львові за «антирадянську агітацію і пропаганду» за статтею 62 частини 1 КК УРСР на 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання.[1]
У зв"язку з арештом доньки Ганну Шабатуру неодноразово викликали в КГБ, проводили обшуки в її помешканні, з якого ж і намагалися її виселити.
У час , коли донька перебувала в ув"язненні та засланні, Ганна Шабатура підтримувала дітей політв"язнів і багато малювала. Творила серіями. Зображувала великодні гаївки, новорічні святкування, церкви, пейзажі, селян у їхніх щоденних клопотах. Мистецтвознавці відзначають її роботи: «Вертеп», «Свята вечеря», «Водохреща. Йордан», «На Великдень», «Увивають весільне деревце», «Хлопець на коні», «Молотьба», «Каменоломня», «Млин», «Орач».[2]
З голосу Ганни Шабатури зразки народнопісенного фольклору записували представники Українського народного хору ім. Г.Верьовки.
У 1990-х роботи художниці експонувалися на виставках у Львові та Києві. Нагороджена премією ім. К.Білокур.
У 2004 році у серії "Українське наївне малярство" вийшов альбом.«Ганна Шабатура» із дослідженням Антоніни Палагнюк.[3]
Немає коментарів:
Дописати коментар