неділю, 31 травня 2020 р.

Варваринці

Варва́ринці — село в Україні, у Теребовлянському районі Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді. Населення — 1357 осіб (2001).

Налужжя

Налу́жжя — село Теребовлянського району Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді. Розташоване на берегах річки Серет.
Населення — 505 осіб (2001).

Кривки

Кри́вки — село Теребовлянського району Тернопільської області України. Розташоване в північній частині району, на річці Серет.
Поштове відділення — Микулинецьке.
Підпорядковувалося Микулинецькій селищній раді. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Микулинецької селищної громади.
Населення — 264 особи (2001).

Воля

Во́ля — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району, на лівому березі річки Серет.
До 1939 року називалося Воля Мазовецька.
Поштове відділення — Микулинецьке. Підпорядковане Микулинецькій селищній раді.
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Микулинецької селищної громади.
Населення — 817 осіб (2001).

Микулинці

Мику́линці (давні назви: Мику́лин, Мику́линь) — селище міського типу в Теребовлянському районі Тернопільської області на річці Серет, Від вересня 2015 року — центр Микулинецької селищної громади, до того — центр Микулинецької селищної ради, якій підпорядковувалися села ВоляКонопківка і Кривки. Населення — 3713[4] осіб (2015).
Найближча залізнична станція Микулинці-Струсів знаходиться за 4 км від поселення в смт Дружба.
Містечко вважається найдавнішим на Тернопільщині та одним із найдавніших у Західній Україні.

Лучка

Лу́чка — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет та автошляху Т 2020, на півдні району. Підпорядковане Миролюбівській сільраді.

Миролюбівка

Миролю́бівка — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річках Серет і Гнида, на півдні району. Центр сільради, якій підпорядковане село Лучка. До 1964  називалося Чортория.
Населення — 533 особи (2001 р.).

Мишковичі

Мишкови́чі — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на автошляху Брест-Чернівці Т 2020 на лівому березі річки Серет, на півдні району. З півночі і півдня до села прилягають мішані ліси. Ґрунти чорноземні, родючі. Село багате на сірий камінь, пісок, глину.
Граничить на сході з селами ЗастінкоюБаворомПрошовою; на півдні - з Миролюбівкою, на заході - з НастасовимЛукою Великою, на півночі - з В.БерезовицеюОстровом. Назва села Мишковичі не змінювалася.

Серет (пісня)

Автор тексту Олександр Глотов

Велика Лука

Вели́ка Лука́ — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Серет, за 14 км від Тернополя і за 7 км від найближчої залізничної станції Березовиця-Острів на лінії Тернопіль-Ходорів, на півдні району. Населення становить 1225 осіб (2001 р.).

Буцнів

Острів

О́стрів — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, південне передмістя Тернополя (7 км від центру міста). Центр сільської ради.
Населення — 1726 осіб (2001).

Велика Березовиця

Вели́ка Березови́ця — селище в Україні, у Тернопільському районі Тернопільської області. Південне передмістя Тернополя (5 км від центру міста).
Розташоване в центрі району на лівому і (частково) правому березі річки Серету. Через селище проходять важливі транспортні артерії — залізнична лінія Тернопіль — Чортків і автошлях E85 Тернопіль — Чернівці. Центр селищної ради, якій підпорядковане село Кип'ячка.

Петриків

Пе́триків — село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Сереті в центрі району.
2 серпня святкується день села Петриків.

Тернопіль

Терно́піль (Аудіо прослухатиопис файлу; з 1939 до 1944 року[3] — Тарно́поль[4]) — місто на Заході України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Один з трьох головних центрів історичного регіону Галичини. Розташоване на річці Серет. У місті перетинаються важливі автомобільні: автодороги Н02М12E50М19 (E85), Н18Р39Р41Р43 — та залізничні шляхи. Одне з чотирьох міст обласного значення Тернопільської області. Обслуговується міжнародним аеропортом «Тернопіль», що знаходиться у східній частині міста.[5].
Місто засноване 1540 року Яном Амором Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. Впродовж 15691772 років у складі Речі Посполитій: у складі Теребовлянського повітуГалицької землі Руського воєводства; у 1772181018151867 роках — центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Володимирії18101815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австрійської імперії, Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. Від 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918 до 2 січня 1919 року Тернопіль — столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці[6].
Населення — 222 тис. осіб (2019). Площа міста — 7268 га.

Біла

Бі́ла — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Серет у центрі району. Кількість домоволодінь становить 1029 станом на 2015 рік.
До 2018 — центр сільради. Від 2018 року — центр Білецької сільської громади.

Чистилів

Чисти́лів — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району. Через село проходить автодорога Р39Тернопіль — Залізці — Підкамінь — Броди. У зв'язку з переселенням мешканців хутір Бухтанка виведений із облікових даних.
Населення — 956 осіб (2007).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.

Великий Глибочок

Вели́кий Глибочо́к — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нестерівка, притоці Серету, на північному заході району. З 17 січня 1940 до кінця грудня 1962 районний центр. У 19851989 — селище міського типу. До села приєднано хутір Під Гаєм. Населення становить 2455 осіб (2002).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.

ПЛОТИЧА. ПАЛАЦ Коритовських. (1720р.)

 В селі Плотича (Тернопільський р-н.) звертаємо з дороги Тернопіль-Броди перед церквою (колись костелом) на ліво, через сто метрів, знову на ліво і дорогою вгору, минаючи церкву, через ворота, боковою алеєю знаходимо серед дерев парку палац.
Палац початку XX ст.
Палац початку XX ст.
Побудований палац в 1720 році родиною Коритовських, які володіли селом Плотича більше 400 років. Феліціан Коритовський (близько 1720 - 1810), львівський комендант і генерал-майор коронного війська, кавалер ордену св. Станіслава, був бездітним. Тому подарував замок-палац своєму племіннику Францішек Вінсент Ігнацій Коритовський з Плотичі (Franciszek Wincenty Ignacy Korytowski z Plotyczi) (1768-1832), який на початку XIX століття перебудував замок, а поблизу звів будинок «новий замок».

Плотича

Плоти́ча — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району.
Населення — 1267 осіб (2007).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.

Івачів Долішній

Розташоване на півночі району на лівому березі річки Серет, за 10 км від обласного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Великий Глибочок. У 19461991 роках — Нижній Іванів[2].
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.

суботу, 30 травня 2020 р.

Івачів Горішній

Іва́чів Горі́шній — село в Україні, у Тернопільському районі Тернопільської області. Розташоване на півночі району, на річці Серет. Підпорядковане Івачеводолішнівській сільраді (до 2018).
У 19461991 село називалося Верхній Іванів.[1]
Населення на 1 січня 2013 року — 256 особа (чоловіків — 123, жінок —133, 115 дворів, 138 сімей (за матеріалами сільської ради).

Глядки

Гля́дки — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району.
Підпорядковане Чернихівській сільраді (до 2018). Населення — 272 особи (2001).
Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.

Малашівці

Ма́лашівці — село в Україні, в Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району. Центр сільради (до 2018), якій підпорядковане село Іванківці.
Населення — 295 осіб (2001).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.

Плесківці

Пле́сківці — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Серет, за 31 кілометр від Тернополя на північАдміністративно село підпорядковується Чернихівській сільській раді (до 2018).
Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.

Чернихів

Розташоване на річці Серет, на сході району. Центр сільради, якій підпорядковане село Глядки.
Населення — 416 осіб (2007).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.

Іванківці

Іва́нківці — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району. Підпорядковане Малашівецькій сільраді.
Раніше село називалося Янківці.
До Іванківців приєднано хутір Гребля. Населення — 410 осіб.

Кобзарівка

Розташоване на річці Серет, на сході району. Центр сільради, якій підпорядковане село Вертелка.
До Кобзарівки приєднано хутори Пацюки і Пільцес (4 будинки). Колишня назва — Заруддя1963 села Заруддя та Обаринці об'єднали під назвою Кобзарівка, на честь Тараса Шевченка.[1]
Населення — 405 осіб (2003).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.

Вертелка

Верте́лка — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Верховинка), на сході району. Від 1977 підпорядковане Кобзарівській сільраді. Вертелка належала до Ренівської (від 1954) і Мильнівської (19581977) сільрад.
До села належать хутори Дубина (12 дворів), Заболото (15 дворів), Корчунок та Піднетерпинський.
Населення — 377 осіб (2003).
Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.

Городище

У 2003 році в селі мешкало 129 осіб. Перша писемна згадка відноситься до 1564 року. У 1924 році було споруджено кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
У Городищі також є пам'ятник полеглим воїнам у Німецько-радянській війні.