неділя, 31 травня 2020 р.

Варваринці

Варва́ринці — село в Україні, у Теребовлянському районі Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді. Населення — 1357 осіб (2001).

Географія[ред. | ред. код]

Село Варваринці розташоване в лісостеповій зоні, південно-східної Галичини, у долині річки Серет біля впадіння в неї річки Нішла, на захід від Теребовлі. Відстань від райцентру — 12 км, від обласного — 25 км. На півдні межує з селом Струсів, від якого тягнеться Струсівський ліс, на півночі з селом Налужжя, а на північному заході з селом Ладичин.

Легенда про походження назви села[ред. | ред. код]

Існує легенда, яка розповідає історію походження села. Давним-давно, коли ще монголо-татарські орди нападали на наші землі, спустошували і спалювали поселення людей свята Варвара захистила жителів села від навали ворогів. А було це так. Неначе смерч сунули монголо-татарські орди українською землею. Люди дізналися, що вороги наближаються до села і вирішили знайти притулок у лісі. Збираючи свої немудрі пожитки, люди прихопили із собою образ святої Варвари. Коли монгольські орди були вже близько, відчуваючи небезпеку, люди почали ревно молитися до святої Варвари. Вони просили в неї захисту і порятунку. Великомучениця почула щирі благання мешканців села і враз сталося диво. Довкола все оповилося темрявою, страшна чорна хмара закрила небо. Було настільки темно, страшно, що люди навіть не бачили одне одного. Вороги зрозуміли, що відбувається щось страшне і раптово повернули свої війська назад. Жителі та їх оселі були врятовані від неминучої загибелі. Так Варвара врятувала мешканців села від смерті. І стала покровителькою і заступницею для них у всіх справах. І на честь цієї святої люди назвали село Варваринці. Пізніше, збудувавши храм, щоб виразити свою вдячність і поклоніння.

Історія[ред. | ред. код]

Селяни Варваринців
Перша писемна згадка — 1439.
Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду[1].
Положення села, з його горбистим рельєфом і лісом давало дужі добрі обороннні можливості під час Першої і Другої світових воєн, через що дуже потерпіло і було сильно зруйноване.
Велику роль у формуванні національної свідомості селян Варваринців мали парохи о. Ярослав Мандичевський, о. Савин Дурбак та о. Савин Дикайло, які були дуже активними як в церковному, так і в громадському житті.
У селі у 1904 р. було засновано читальню «Просвіта». Через Повітовий Союз у Теребовлі у Варваринцях було споруджено кооперативу, організаторами якої були Паращук Михайло, М. Силович та Скакун Микола. Також з 1905 року діяла організація «Сокіл».
З Варваринець походить обласний провідник ОУН Львівської області Осип-Михайло Шкамбара.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

У синьому полі свята Варвара з золотим волоссям, у срібній одежі, з золотим німбом навколо голови, у правиці тримає срібний меч, у лівиці — зелену пальмову гілку. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний для Варваринців — золотою сільською короною, що свідчить про статус поселення.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне синє полотнище, посередині — покладені навхрест білий меч та жовта пальмова гілка.

Мікротопоніми[ред. | ред. код]

Назви піль села Варваринці:
  • Брочовиця,
  • Руліса,
  • Чабаки[2].

Поширені прізвища[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі такоє є мурована церква святої Варвари, збудована 1870 р. У 1942 р. недалеко від церкви тут було висипано високу могилу на честь полеглих у боротьбі за волю України. У 1990 р. вона була відновлена після того, як її зруйнували більшовики.
Насипано могилу з пам'ятним знаком на честь полеглих за волю України (1990; відновлено), споруджено 7 «фігур» святих.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, бібліотека.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Posted by on
Мітки:

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)