Євреї над Серетом

1943—1944 р. нацисти вбили у Милівцях 86 євреїв з трудового табору.


Більче-Золоте

У Більче-Золотому єврейська громада була малочисельна і не надто впливова. Про появу євреїв у Більчі-Золотому бракує відомостей, найімовірніше, вони почали селитися тут щонайпізніше у 19 століття. У міжвоєнний період чисельність єврейського населення становила 20-30 сімей. Більшість з них займалися сільським господарством. Шість сімей шили хутряні вироби, переважно жупани для селян; чотири сім'ї орендували маслобійні. В Більче-Золотому був також єврейський швець, боднар, м'ясник і два дрібні торгівці. У божниці, яку називали «Клойз», були 4 сувїї «тори» («П'ятикнижжя»). На тимчасовому кладовищі хоронили тільки померлих під час епідемій євреїв, або євреїв-вояків, які загинули у першій світовій війні. Потреби євреїв обслуговував різник. Він же одночасно виконував обряд, обрізання хлопчиків, був колитором, вирішував цивільні справи між євреями і навіть влаштовував релігійні обряди оженку (весілля). У Більче-Золотому діяла також єврейська лазня і «міква» (купель).

Мітингувальники протестують проти ГЕС на Сереті

Генеза річки Серет: від витоків до Дністра

Сплав через тисячоліття

Плин цивілізацій ( плин – сер з індоєвропейського)

На хвилях Серету

Визначні люди над Серетом

Городок

К. Боднарчук — громадська діячка в Канаді;
Александер Лешек Борковський-Дунін (Aleksander Leszek Borkowski-Dunin) — польський поет;
Володимир Добрянський (нар. 1966) — археолог.
Богдан Королюк (1938—2010) — український суддя, адвокат, заслужений юрист України.
Марущак Іван Петрович — футбольний тренер.

Посади дерево. Гідрологічні заказники

Екологічна акція «Посади дерево» в околицях сіл Вербівчик та Орихівчик Бродівського району Львівщини
https://web.archive.org/web/20170410052731/http://park-podillya.com.ua/ekolohichna-aktsiya-posady-derevo-v-okolytsyah-sil-verbivchyk-ta-oryhivchyk-brodivskoho-rajonu-lvivschyny

У Ратищах

• Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Ратищівські липи.

Легенди та перекази. Мова(діалекти)

Касперівці

• Вапнякова брила із видовбаним зображенням святого Онуфрія (18 ст.).

Кам'яна скульптура св. Онуфрія

Дата його створення точно не встановлена, але немає сумніву, що цій кам'яній скульптурі більше 300 років. Про створення цього зображення в Касперівцях побутує цікава легенда.

Притоки Серета

Найбільша притока — Гнізна (ліва).

Інші притоки

• Праві: Грабарка, Серет Правий, Смолянка, Лопушанка, Нестерівка, Довжанка, Брідок (Руда), Нішла, Гнила Рудка, Перейма, Біла, Черкаська, Тупа

• Ліві: Гнізна, Гук, Млинка, Хромова

Археологічні пам"ятки над Серетом

Археологічні пам'ятки Городка представлені поселеннями трипільської, гава-голіградської, черняхівської культур, курганами скіфського періоду і давньоруськими могильниками.

Поблизу Кулаківців виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

Міста і містечка над Серетом

Магдебурське право  8 міст Залізці,( 1520) , Чортків(1532), Тернопіль (1548), Буданів(1549) Микулинці(1595), Буцнів (1469)(перевірити) Струсів(1610), Касперівці(1619)

Архітектура, паркові ансамблі

Городок

Збереглися залишки палацу Борковського-Дуніна (XIX—XX ст.).

Монастирок

• Пам'ятка природи місцевого значення печера «Язичницька» (печера-храм дохристиянського часу, довжиною 28 м, пл. 50 м²), поблизу якої розташований язичницький жертовник.

Художня література. Мемуари. Нариси

Михайло Ступка. З над берегів ріки Серет
http://diasporiana.org.ua/memuari/stupka-m-z-nad-beregiv-richky-seret-t-1/
Олег Герман
https://tntu.edu.ua/?p=uk/about/honorary-doctors-and-professor/stupka-m

Фестиваль "На хвилях Серету" 2019

Олександр Глотов - Тернопільський вальс

Чи було село Городок приміською зоною літописного Василева

Володимир Добрянський (археолог)

Чи було село Городок приміською зоною літописного Василева:
історико-археологічний та топонімічний аспект дослідження

Із часу утвердження Незалежності України почав зростати великий інтерес до вивчення історії рідного краю. Тепер відкрилися архівні справи, забуті і заборонені імена та наукова література, яку комуністичний режим сприймав як «буржуазну» та «націоналістичну». Звісно, що ніколи часи не були легкими, аналогічно– це сьогодення. Тепер великої шкоди завдають «чорні археологи», діяльність яких перетворилася на грабунок старожитностей – це стало національною гуманітарною катастрофою. Низка подібних обставин вимагає особливої наукової уваги та пам’яткоохоронних заходів щодо ключових об’єктів історико-культурної спадщини, в т.ч. стосовно дискусійних питань вітчизняної історії та археології.

Назва Серет

Геродот згадує про румунський Сірет, який іменувався тоді Папантос. У Птоломея той же Сірет фігурує під назвою Йєротос, у Аміана Марцеліана – Сарат, у Костянтина багрянородного (Х ст.) -Серетос. Корінь слова губиться у глибинах старих індоєвропейських діалектів.

Сер – означає текти, литися. Вчені припускають , що можлива тут інша основа- скіфсько –іранська «сярант» – з тим же значенням.

Касперівське водосховище

Касперівське водосхо́вище — водосховище на річці Сереті в Тернопільській області.

Головне ДВ створене в 1964 році за проектом інституту «Укргідропроект». Відповідно до проекту, створ гідровузла Касперівської ГЕС розташовано за 9,5 км від гирла річки Серет. Норма стоку прийнята як 12 м³/с. Максимальна витрата, на яку розраховано гідровузол — 34 м³/с.

Гребля Касперівської ГЕС розташована за 1.5 км від центру с. Касперівці Тернопільської області.

Касперівський ландшафтний заказник

Ка́сперівський зака́зник — ландшафтний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Заліщицького та Борщівського районів Тернопільської області.

Більче-Золотецький парк

Бі́льче-Золоте́цький парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований у селі Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області.

Площа 11 га. Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 року № 105 парку надано статус об'єкта природно-заповідного фонду. Перебуває у віданні Більче-Золотецької сільради.

Більче-Золотецьке поселення трипільської культури

Більче-Золотецьке поселення трипільської культури — поселення трипільськоі культури (4440—4100 рр. до н. е.; 3800—3300 рр. до н. е.), розташоване в с. Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області.

Займає природне підвищення на території сільського парку та частину села. Для нижнього шару характерні матеріали заліщицької групи, для верхнього — шипинецької групи.

Городок

Городо́к — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на сході району. Центр однойменної сільської ради. Населення — 733 особи (2003).

Неподалік від села розташована пам'ятка природи — «Дуби Тараса Бульби», а також Касперівсько-Городоцький іхтіологічний заказник і Городоцько-Добрівлянський іхтіологічний заказник.

Кулаківці

Кула́ківці — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району. Центр сільради.

Населення — 436 осіб (2001).

Щитівці

Щитівці́ — село в Україні, в Заліщицькому районі Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Серет, на сході району. Підпорядковане Дунівській сільраді.

Населення — 508 осіб (2007).

До Щитівецької сільської ради свого часу належав х. Хрипилів. Розташоване на лівому березі р. Серет, за 14 км від районного центру і найближчої залізничної станції Заліщики. Географічні координати: 48° 39’ пн. ш. 25° 52’ сх. д. Територія — 2,82 кв. км. Дворів — 166. Населення — 444 особи (2014 р.).

Касперівці

Ка́сперівці — село Заліщицького району Тернопільської області.

Лисичники

Лиси́чники — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району. Підпорядковане Касперівській сільраді. До 1963 поблизу Лисичників були хутори Миколаївка та Вовчків (зник у зв'язку зі спорудженням Касперівської ГЕС. На хуторі Миколаївка в урочищі «Вовчків» зберігся один житловий будинок.

Населення — 647 осіб (2011).

Поблизу села на правому схилі долини річки Серет відшаровані стовпоподібні скелі «Сеноманські богатирі». Є печери Кошова та Лиличка.

Голігради

Голігра́ди — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району. (1964-1990-ті — Червоногради). Підпорядковане Винятинській сільраді.

Населення — 433 особи (2003).

Мишків

Ми́шків — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району. Центр сільради. До Мишкова приєднано хутори Верецева, Вільхова, Лука і Турин.

Населення — 530 осіб (2003).

Монастирок

Монастиро́к — село Борщівського району Тернопільської області. (до 1992 року Міжгір'я)^[1]. Розташоване на річці Серет, на заході району.

У радянські часи було перейменоване на Міжгір'я. Підпорядковувалося Більче-Золотецькій сільраді. Від 2016 року ввійшло у склад Більче-Золотецької сільської громади.

Населення — 265 осіб (2001).

Більче-Золоте

Бі́льче-Золоте́ — село Борщівського району Тернопільської області. Центр сільської ради. Розташоване на заході району, на річці Серет.

Колишній центр сільської ради, до якої входили села Юр'ямпіль, Монастирок і Мушкарів. Від 2016 року — центр Більче-Золотецької сільської громади.

У 2001 році населення становило 2002 людини^[3].

У Більче-Золотому є пам'ятка садового мистецтва державного значення — Більче-Золотецький ландшафтний парк. На околицях села — унікальна геологічна та археологічна пам'ятка — печера Вертеба.

Мушкарів

Мушкарі́в — село в Україні, у Борщівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на заході району.

Підпорядковувалося Більче-Золотецькій сільраді. Від 2016 року ввійшло у склад Більче-Золотецької сільської громади.

Олексинці

Оле́ксинці — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на заході району.

Було центр сільради. Від 2016 року ввійшло у склад Більче-Золотецької сільської громади.

Населення — 1073 особи (2001).

Біля села є печера «Мушкарова яма» (довжина 6200 м).^[2]

Шершенівка

Шершені́вка — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на крайньому заході району.

Від 2016 року ввійшло у склад Більче-Золотецької сільської громади.

Населення — 689 осіб (2007).

Шипівці

Шипівці́ — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району. Центр сільради.

Населення — 908 осіб (2007).

Лисівці

Лисівці́ — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Серет, на півночі району. Центр сільради.

Населення — 1943 особи (2001).

Капустинці

Капу́стинці — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради.

Милівці

Милівці́ — село Чортківського району Тернопільської області, центр сільради.

За переказами, село назване на честь козака Мила. Згідно з іншою версією — від милої очам і серцю (улюбленої) місцевості. Окремі дослідники виводять назву села від заняття першопоселенців — «миловці» (мисливці).

Заболотівка

Заболо́тівка (у 1953–1993 — належала до с. Улашківці) — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради. До Заболотівки належав хутір в урочищі Клевак, його жителі у 1956 році переїхали в село.

Улашківці

Ула́шківці — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради. До Улашківців приєднано хутори Гора, Добрівка, Жмиків, Підгора, та Каролівка (нині не заселений).

Сосулівка

Сосулі́вка — село Чортківського району Тернопільської області, Центр сільради До села приєднано хутір Ружаківка.

Росохач

Росо́хач — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради. До села приєднано хутори Звіринець, Лучки, На Полі.

Угринь

Угри́нь — село Чортківського району Тернопільської області. Було центром сільради. До Угринської сільської ради належало с. Синякове (нині віднесене до м. Чортків).

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Заводської селищної громади.

Чортків

Чорткі́в — місто обласного значення (з 2013 року) в Тернопільській області України. Центр Чортківського району. Розташоване над річкою Серетом у південній частині галицького Поділля. Характер міста — адміністративно-торговельно-ремісничий. Нині є незначна промисловість: харчова, швейна; підприємства для обслуговування залізничного транспорту. 1 квітня 1930 року до Чорткова приєднано села Вигнанку^[2], Синякове і Чортків Старий^[3], а також хутори Менькове та Рудькове.

Біла Чортківского р-ну

Бі́ла — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільської ради.

Скородинці

Скоро́динці — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради.

Звиняч

Зви́няч — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковане село Скомороше.

Скомороше

Скоморо́ше — село Чортківського району Тернопільської області, підпорядковане Звиняцькій сільській раді. Поблизу Скоморошого є хутори Муравщина та Перейма.

Буданів

Буда́нів — село в Теребовлянському районі Тернопільської області. До 1946 року називався Будзановим. Центр сільської ради, якій підпорядковане також село Папірня.

Слобідка

Слобі́дка   — село в Україні, в Теребовлянському районі Тернопільської області. Населення становить 441 осіб. Орган місцевого самоврядування— Долинська сільська рада. Раніше називалося Слобідка Янівська (пол. Słobódka Janowska). Підпорядковане Долинській сільраді.

Населення — 432 особи (2007).

Поблизу села є Слобідське родовище пісковиків.

Долина

 Доли́на — село Теребовлянського району Тернопільської області над річкою Серет. До 1960 року — Янів Теребовельський. Центр сільради, якій підпорядковане село Слобідка.

При Долині було село Знесіння, виключене з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

Населення — 804 особи (2015).

Довге

До́вге — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради. Біля Довгого були хутори Дубина і Закрегулець. Розташоване на лівому березі річки Серет.

Населення — 650 осіб (2015).

На території села є так звана довгівська липа — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.

Підгайчики

Підга́йчики — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет.

Поштове відділення — Підгайчицьке. Центр сільради, якій підпорядковано села Зеленче, Малів, Підгора, Семенів. У зв'язку з переселенням жителів хутір Вибранівка виведений з облікових даних.

До 1940-х називалося Підгайчики Юстинові.

Населення — 904 особи (2007).

Залав'є

Зала́в'є — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет. Підпорядковане Плебанівській сільській раді. При Залав'ї був хутір Когутівка.

Населення — 523 особи (2015)

Поштове відділення — Підгайчицьке.

Село часто називають Залав'ї.

Зеленче

Зеле́нче — село Теребовлянського району Тернопільської області. Адміністративно відноситься до Підгайчицької сільської ради. Розташоване на річці Гнізна, у північно-східній частині району.

Поштове відділення — Семенівське.

Населення — 422 особи (2015).

На деяких картографічних ресурсах помилково позначене як Зелене.