Заболотівка

Заболо́тівка (у 1953–1993 — належала до с. Улашківці) — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради. До Заболотівки належав хутір в урочищі Клевак, його жителі у 1956 році переїхали в село.

Зміст

• 1Розташування
• 2Назва
• 3Історія
• 4Релігія
• 5Пам'ятки
• 6Пам'ятники
• 7Населення
• 8Соціальна сфера
• 9Відомі люди
  • 9.1Народилися
• 10У літературі
• 11Джерела
• 12Примітки

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 25 км від районного центру і 9 км від найближчої залізничної станції Ягільниця.

Територія — 1,68 км². Дворів — 244.

Назва[ред. | ред. код]

За переказами старожилів на Оболоні (окраїна Улашківців) було велике болото; люди, які селилися за ним, назвали село Заболотівка.

Історія[ред. | ред. код]

1584 — перша письмова згадка, згодом згадане у 1646 році.

Поблизу села збереглися залишки поселення трипільської культури, розкопано поховання в кам’яній гробниці доби міді, знайдено скарб бронзових виробів доби пізньої бронзи.

1880 — велика земельна власність належала К. Лянцкоронському.

За статистикою, у селі 1900 р. — 1059 жителів, 1921 — 1065, 1931 — 1140 жителів; 1921 — 194, 1931 р. — 244 двори. За Австро-Угорщини діяла школа з українською мовою навчання; за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).

В УГА воював Микола Личаківський (загинув у 1919 році біля м. Біла Церква). У 1930 р. в Заболотівці створено осередок ОУН (очільник Антін Бітів).

1939–1941 — органи НКВС замучили у Чортківській тюрмі жителів села Михайла Багрія, Михайла Доскочинського, Степана Когута, Миколу Коринюка, Ємілію та Петра Попадюків; розстріляли в Умані на Черкащині Антона Вітіва, Федора Матвіїва.

У сталінських концтаборах були ув’язнені сім’ї Бітових, Мельничуків, Сулятицьких, Степанія Попадюк і Павліна Сиротюк.

В УПА воювали:

• Іван Вітів,
• Марія Вітів,
• Юліан Вітіви,
• Петро Доскочинський («Береза»),
• Василь Коринюк,
• Михайло Павлюк,
• Антон Попадюк,
• Омелян Попадюк,
• Петро Попадюки,
• Володимир Романів,
• Зиновій Сиротюк.

1943 — нацисти розстріляли членів ОУН Михайла, Омеляна і Петра Попадюків.

Під час німецько-радянської війни загинув або пропав безвісти у Червоній армії 31 мешканець села:

• Василь Багрій (нар. 1917),
• Антон Бартків (нар. 1903),
• Богдан Винничук (нар. 1925),
• Антон Вітів (нар.1917),
• Михайло Вітів (нар. 1910),
• Михайло Гановський (нар. 1922),
• Михайло Горщук (нар. 1903),
• Степан Горщук (нар. 1908),
• Михайло Доскочинський (нар. 1914),
• Іван Дрогомирецький (нар. 1904),
• Петро Дрогомирецький (нар. 1910),
• Петро Качмар (нар. 1919),
• Степан Антонович Когут (нар. 1926),
• Степан Миколайович Когут (нар. 1926),
• Микола Коринюк (нар. 1919),
• Антін Левчук (нар. 1922),
• Яким Левчук (нар. 1911).

1945 — в Заболотівці базувався командний пункт УПА (головнокомандувач Роман Шухевич).

1948 — збудовано нову школу.

Релігія[ред. | ред. код]

Стара і нова церкви Святої трійці у Заболотівці.

• церква Пресвятої Тройці (1584; дерев’яна; у 1646 і 1674 рр. добудована, 1890 р. реставрована);
• церква Пресвятої Трійці (1998; архітектори — подружжя Богдан та Ярослава Дудяки; розписали художники Михайло і Юрій Николайчуки, Володимир Атаманчук, Володимир Николюк і Олег Федорів);

У селі є також римо-католицька капличка св. Архістратига Михаїла.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На території села частково розташована пам’ятка природи — державний заказник «Дача Галілея».

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник Небесній сотні

Насипано братську могилу на місці загибелі п'ятьох вояків УПА.

встановлено:

• хрест на честь скасування панщини в 1848 р.;
• хрест, що встановили жінки Товариства апостольської молитви;
• «фіґури» до 400-ліття Берестейської унії і до 1000-ліття хрещення Русі.
• всього на території села 10 пам’ятних хрестів і 2 «фіґури» (відновлені 1991);
• погруддя Головнокомандувача УПА Романа Шухевича (2009; скульптор Б. Дячук).
• статую Ісуса Христа (2008; скульптор Юліан Савка, м. Львів).

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	2014	2018
1059		1065	1140	576	537[1]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Функціонували філії товариств «Просвіта» (1936—1941), «Рідна школа», «Сокіл», «Сільський господар», «Хліборобський Вишкіл Молоді» та ін., аматорський драматичний гурток (керівник Михайло Шута), хоровий гурток (засновник — учитель Танасевич), гуртки садівництва, кухарства.

1936 — освячено перший камінь під будівництво Народного дому, яке завершили у 1942 році.

Нині працюють клуб, бібліотека, ФАП; мішаний хор, ансамбль жінок і чоловіче тріо; три торгових заклади. Працює ПАП «Пролісок». У Заболотівці поширений народний промисел — виробництво з осоки і трави щіток для побілу приміщень.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

• о. Василь Баглей (1981) — український релігійний та громадський діяч, місіонер Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, вікарій Успенської парафії містечка Козова;
• Антон Ричаківський (1903—1941) — український священик;
• Ольга Собко (нар. 1972) — український науковець, кандидат економічних наук.

У літературі[ред. | ред. код]

Михайло Фойдюк, Ольга Ризак і Дація Билинська ви- дали історичний нарис "Село Заболотівка" (Тернопіль: Астон, 2012).

 Заболотівка