Угри́нь — село Чортківського району Тернопільської області. Було центром сільради. До Угринської сільської ради належало с. Синякове (нині віднесене до м. Чортків).
Етимологія[ред. | ред. код]
За переказами, Угринь заснували угри (угорці), які володіли Галичиною наприкінці XVI столітті. В церковному описі парафії (1926 р.) священик Дмитро Василик стверджував, що село започаткували у XVII ст. угорські колоністи, які згодом змішалися з місцевим населенням. Жителі Угриня займалися рільництвом, тваринництвом, вирощували капусту.
Географія[ред. | ред. код]
Розташування[ред. | ред. код]
Розташоване на лівому березі р. Серету (ліва притока Дністра), за 12 км від районного центру та 4 км від найближчої залізничної станції Шманьківчики. Західною околицею села пролягла об'їзна дорога м. Чортків, складова частина автошляху Луцьк–Тернопіль–Чернівці.
Місцевості[ред. | ред. код]
- За селом — хутір, розташований за 2 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 11 жителів.
Історія[ред. | ред. код]
Давні часи[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. У 2012 р. в невеликому скельному ґроті неподалік Угриня археолог Володимир Добрянський знайшов та дослідив рунічні написи германців III—IX ст. У цих написах поєднані повні магічні закодовані слова і символи, що мають сакральне значення. Пам'ятка унікальна, їй немає аналогів у Східній Європі.
Середньовіччя, Новий Час[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка датована 1427 р.
Відомо, що 1785 р. у селі проживали 709 осіб.
XX століття[ред. | ред. код]
Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Тадеушеві Потоцькому. За статистикою, в селі у 1900 р. — 1574 жителі, 1910—1711, 1921—1360, 1931—1705; у 1921 р. — 323, 1931—393 двори.
За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна).
Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Михайло Коцюба.
Після встановлення у вересні 1939 р. радянської влади органи НКВС у Чортківській тюрмі знищили жителів селя Василя Бегара, Богдана Дутку, Осипа Кобзара, Павла Межиброцького, Северина Штиру; розстріляли в місті Умані на Черкащині Петра Лесіва.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:
- Михайло Андрійчук (нар. 1914),
- Іван Андрусів (нар. 1925),
- Захарій (нар. 1903),
- Петро Балакунець(нар. 1920),
- Йосип Бас (нар. 1924),
- Павло Бас (нар. 1911),
- Роман Бас (нар. 1908),
- Євстахій Безпалько (нар. 1911),
- Андрій Богун (нар. 1908),
- Петро Бурдинський (нар. 1919),
- Василь Данилович (нар. 1923),
- Василь Романович (нар. 1925),
- Василь Тимофійович (нар. 1914),
- Володимир Вівчар (нар. 1912),
- Костянтин Вівчар (нар. 1921),
- Петро Гнибіда,
- Роман Гулька,
- Йосип Гут.
В УПА воювали:
- Ганна Балакунець,
- Роман Бегар,
- Володимир Вільхов,
- Марія Вільхов,
- Микола Вільхові,
- Василь Гнибід,
- Іван Гнибід,
- Антін Іванців,
- Василь Кобзар,
- Євгенія Кобзарі,
- Володимир Лесів,
- Євген Лесіви,
- Богдан Липов,
- Володимир Липов,
- Федір Липов,
- Микола Маньовський,
- Петро Маньовський,
- Євстахій Марчин,
- Петро Мельник,
- Іван Плішка («Лис»),
- Ярослав Правецький,
- Василь Ткач («Грім»),
- Григорій Шушка («Шум»).
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
- Комплексна пам'ятка природи місцевого значення Стінка «Угринська».
- Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гравітаційні складки.
- карстова печера «Угринь».
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1987),
- Тарасові Шевченку (1991),
- пам'ятний знак УСС (1992)
- хрест на честь проголошення незалежності України (1992).
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Успіння Пресвятої Богородиці (ПЦУ[3]; 1870; з чудотворним образом Матері Божої «Невтомима поміч»),
- капличка (відновлена 1996 р.; фундатор Тадей Потоцький).
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 1574 | 1711 | 1360 | 1705 | 1005 | 989[1] | ||||||||||||||
Мовні особливості[ред. | ред. код]
Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані в Угрині:
- босаки — босоніжки
- бурти — сукняне взуття
- жидик — птах, який перед дощем квилить
- закоп'янки — вид чобіт
- карніші — карнизи
- кобрак — тепла безрукавка
- марок — прилад для проведення рядків на полі
- палюшки — галушки з тертої картоплі і борошна
- райтки — штани-галіфе
- сволок — брус, що підтримує стелю
- тирба — суп із кукурудзяного борошна
- шмір — мазут
- япко — яблуко
- банєчок — чашка
- ябчанка, ябчєнка — зупа з яблук
- ягодянка — зупа із ягід
- балакати — говорити
- восипка — зерно
- путня — відро
- видіти — бачити.
Соціальна сфера, господарство[ред. | ред. код]
У 1940 р. примусово створено колгосп, який відновив роботу 1947 р.
Протягом 1960–1980-х рр. функціонував (до розпаювання земель і майна) колгосп; діяв цегельний завод.
Нині діють школа, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Михайло Балакунець (нар. 1930) — різьбяр, народний майстер декоративно-прикладного мистецтва (художня обробка дерева, соломи, кістки);
- Лев Василик (1921—2002) — лікар, громадський діяч;
- Михайло-Модест Ґнесько (1921—2008) — релігійний діяч, учений у Канаді;
- Володимир Дідик (1903—1981) — громадський діяч у США;
- Іван Ляховський (нар. 1950) — актор, режисер, літератор, заслужений артист України (1991 р.), член НСЖУ (2000 р.);
- Микола Маньовський (псевдо «Соловій»; 1921—1989) — учасник національно-визвольних змагань;
- Володимир Поповський (нар. 1923) — громадський діяч у Австрії;
- Тимотей Починок (1875—1962) — громадсько-політичний діяч у США.
Почесні громадяни села[ред. | ред. код]
- Іван Сов'як[4] (нар. ?).
Немає коментарів:
Дописати коментар