Росохач

Росо́хач — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради. До села приєднано хутори Звіринець, Лучки, На Полі.

Зміст

• 1Назва
• 2Географія
  • 2.1Розташування
  • 2.2Місцевості
• 3Історія
  • 3.1Давні часи
  • 3.2Середньовіччя, Новий час
  • 3.3XX століття
• 4Релігія
• 5Пам'ятки
• 6Пам'ятники
• 7Населення
• 8Соціальна сфера
• 9Відомі люди
  • 9.1Народилися
  • 9.2Проживали
  • 9.3Перебували
• 10Примітки
• 11Література

Назва[ред. | ред. код]

Назва. походить від прізвища його власника або засновника поселення Росохацького, інша — від старезних високих і розсохлих дерев, мабуть, тополь, що росли тут у прадавні часи понад Серетом. Відомий краєзнавець Михайло Крищук у навчально-методичному посібникові «Топоніміка Тернопільщини» (2011) подав варіанти: від географічного терміна «розсоха» (розкоса) — розвилка, роздвоєння, злиття; від рогатих лосів, яких у давнину звали росохачами, сохатими; від прізвища Россоха.

Географія[ред. | ред. код]

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване в долині, на берегах р. Серет (ліва притока Дністра), за 10 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Ягільниця.

Місцевості[ред. | ред. код]

• Звіринець  — хутір, розташований за 3 км від села. У 1952 р. на хуторі — 13 дворів, 49 жителів.
• Лучки  — хутір, розташований за 1,5 км від села. У 1952 р. на хуторі — 10 дворів, 42 жителі.
• На полі  — хутір, розташований за 1 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 17 жителів.^[2]

Історія[ред. | ред. код]

Давні часи[ред. | ред. код]

Залишки давніх поселень на околицях села і його полях мають назви «За Білавиною», «На Лисі», «За Лугом», «На Берді». Тут знайдено крем'яні знаряддя праці, мідну мотику і залишки гончарного посуду, що належать до часів трипільської культури (3-є тисячоліття до н. е.). Зникнення цих поселень свідчить про часті грабіжницькі наїзди на них кочівників.^[3][4].

Середньовіччя, Новий час[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка — 1564 р.

XX століття[ред. | ред. код]

За статистикою, у Росохачі в 1900 р. — 1750 жителів, 1910—1933, 1921—1790, 1931—2133 жителі; у 1921 р. — 353, 1931—419 дворів. За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — утраквістична (двомовна).

Деякі жителі Росохача на початку XX ст. виїхали на заробітки до Канади.

У 1930-х рр. діяв осередок ОУН, до якого належали Іван Басістий, Д. Безпалько, Я. Білий, З. Винничук, К. Говіка, С. Гриців, Д. Нога, о. С. Оробець із синами і доньками, П. Підсадний, Степан Цьвик, Ярослав Штира, Д. Янчишин;

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 4 жовтня 1929 р. територія села збільшена за рахунок частини земель села Старий Чортків^[5].

Під час пацифікації у 1930 р. польські жандарми знищили читальню, бібліотеку, нашкодили в господарствах голови читальні Д. Янчишина і пароха о. С. Оробця.

Після встановлення радянської влади у 1939 р. в Чортківській тюрмі органи НКВС розстріляли мешканця села Саву Пирожика.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

• Євстахій Адамчук (нар. 1916),
• Антон Басістий (нар. 1911),
• Василь Батрин (нар. 1895),
• Іван Данилович (нар. 1908),
• Іван Миколайович (нар. 1913),
• Кіндрат Безпалько (нар. 1909),
• Михайло Безпалько (нар. 1910),
• Петро Безпалько (нар.1906),
• Антон (нар. 1904),
• Василь (нар. 1905),
• Микола (нар. 1907),
• Михайло (нар. 1917),
• Павло Мойейович (нар. 1905),
• Павло Федорович Білий (нар. 1921),
• Яким Білий (нар. 1898),
• Іван Білик (нар. 1911).

В УПА воювали Іван Бегман, Микола й Павло Безпальки, Павло Білий, Ярослав Вусатий, Степан Гладій, Євстахій та Іван Кульчицькі, Данило Нога, Павло Підсадний, Мирослав Плішка, Володимир і Данило Прондюки, Антін та Сильвестр Штири та інші.

На початку 1970-х рр. у селі було створено підпільну організацію молоді — «Росохацька група» з дев'яти юнаків: Петра Винничука, Петра Вітіва, Андрія Кравця, Миколи Лисого, Володимира і Миколи Мармусів, Степана Сапеляка, Володимира Сеньківа, Миколи Слободяна, метою якої стали боротьба проти пануючого прокомуністичного режиму та протести проти розправ і репресій над українськими патріотами, створення Соборної Самостійної Української держави. В ніч на 22 січня 1973 р. на пам'ять про Акт Злуки 1919 р. (об'єднання УНР і ЗУНР у соборну державу) учасники цієї організації підняли над Чортковом чотири синьо-жовті прапори і розповсюдили прокламації. За це сімох учасників було заарештовано й засуджено до різних термінів покарання. Напередодні 15-ї річниці проголошення незалежності України (2006 р.) восьмеро осіб — членів Росохацької націоналістичної організації (двоє з них посмертно) нагороджені орденами «За мужність» 1 ступеня.^[6]

Релігія[ред. | ред. код]

• святителя Миколая Чудотворця (ПЦУ^[7]; 1905),
• Перенесення мощей святого отця Миколая (УГКЦ, 1995–1996).

Каплиці

• Пресвятої Богородиці (1990; мурована),
• святого Миколая (1991; мурована).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На східній околиці села, лівому березі р. Серет в урочищі «Лан» є джерело підземних вод.

• «Звіринець Білецький» (309 га) — ботанічний заказник місцевого значення, місце проживання, відтворення та відновлення чисельності мислив- ських видів фауни.
• «Білавина»– лісове урочище. До 1939 р. тут був лісовий будинок ґрафа Лянцкоронського, у радянські часи — розміщувався дитячий піонерський табір.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Насипано символічну могилу УСС

Споруджено:

• пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1958),
• першому голові правління колгоспу П. Безпальку (1969; скульптор В. Голофаєв);
• встановлено
  • пам'ятний хрест на честь Незалежності України (1991).

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	2014	2018
1755	1933	1790	2133	1687	1674[1]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діяли читальня «Просвіти» (від 1890), при ній — театральний і хоровий гуртки, філії товариств «Сокіл» (від 1907), «Союз Українок», «Рідна школа», «Сільський господар», «Луг» та інших; кредитна спілка «Віра», кооператива «Надія» і молочарня.

У селі був фільварок ґрафів Лянцкоронських, діяли 2 млини і корчма. Мешканці займалися хліборобством і кошикарством; працювали кравці, шевці, ковалі та столярі.

У 1930-х рр. функціонувала польська організація «Стшелєц».

У 1940 р. в Росохачі примусово організовано колгосп, який відновив свою діяльність 1948 року.

Упродовж 1960–1980-х рр. у Росохачі діяли колгосп, млин, цегельний завод.

Нині працюють школа, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дитячий садочок «Малятко», колективно-пайове господарство ім. П. Безпалька, консервний завод, ЗАТ «Агропродукт», ПАП «Росохацьке», ПАП «Флора», ТзОВ «Агропродукт-2», ПП «Чародійка», ТзОВ «Нектар», філія ЗАТ «Терно-Балт», ПП «Відпочинок», кооператив «Калина 101», торгові заклади: «Coop», торговий дім DOмінік та інші.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

• Павло Батрин (нар. 1945) — український господарник, громадський діяч;
• Марія Боднар (нар. 1959) — український науковець-психолог, педагог;
• Петро Винничук (нар. 1954) — український громадсько-політичний діяч;
• Ганна Дутка (нар. 1962) — український науковець, педагог;
• Василь Говіка (1904—1993) — український лірник;
• Олекса Жарський (р. н. невід. — помер після 1966 р.) — український громадський діяч у Канаді;
• Василь Кравець (1953 р. н.) — український господарник і громадський діяч;
• Іван Кульчицький (псевдо «Сич»; 1919—1945) — учасник національно-визвольних змагань;
• Володимир Мармус (1949 р. н.) — український громадсько-політичний діяч, літератор;
• Микола Мармус (нар. 1947) — український громадсько-політичний діяч;
• Марія Підкович (нар. 1929) — українська громадська і музична діячка, педагог у Канада;
• Андрій Плітка (нар. 1944) — український хоровий диригент, педагог;
• Степан Сапеляк (1951—2012) — український письменник, публіцист, літературознавець, громадсько-політичний діяч, багаторічний політв'язень прокомуністичної системи, лауреат Державної (нині Національної) премії України ім. Т. Шевченка (1993 р.), член НСПУ та Міжнародного ПЕН-клубу, почесний громадянин Тернополя;
• Іван Сеньків (нар. 1959) — український релігійний діяч, отець-митрат).

Проживали[ред. | ред. код]

• Денис Громовий — український військовик, старший оператор гранатомета 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), загинув в АТО.^[8]

Перебували[ред. | ред. код]

У селі неодноразово перебували для вшанування поета Степана Сапеляка та його матері Ганни з нагоди їхніх ювілеїв, мали творчі зустрічі з колективом школи та іншими читачами письменники Володимир Барна, Євген Безкоровайний, Ганна Костів-Гуска, заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук, Володимир Погорецький, актор і педагог, народний артист України В'ячеслав Хім'як, громадські діячі, заслужені працівники освіти і культури України — Роман Півторак, Богдан Хаварівський та інші.

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Перейти до:^а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
2. ↑ Федечко, М. Росохач // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 501. — ISBN 978-966-457-246-7.
3. ↑ Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 313
4. ↑ Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Льві, 1937. — Т. 154. — С. 256
5. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 października 1929 r. o zmianie granic gmin wiejskich Czortków Stary i Rosochacz w powiecie czortkowskim, województwie tarnopolskiem. (пол.)
6. ↑ Музей дисидентського руху. Архів оригіналу за 7 березень 2009. Процитовано 18 березень 2009.
7. ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
8. ↑ Під час жорстоких боїв за Іловайськ загинув Денис Громовий з Тернопільщини // «Погляд», 2 вересня 2014. Архів оригіналу за 3 лютий 2016. Процитовано 2 вересень 2014.

Росохач