Щитівці́ — село в Україні, в Заліщицькому районі Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Серет, на сході району. Підпорядковане Дунівській сільраді.
Населення — 508 осіб (2007).
До Щитівецької сільської ради свого часу належав х. Хрипилів. Розташоване на лівому березі р. Серет, за 14 км від районного центру і найближчої залізничної станції Заліщики. Географічні координати: 48° 39’ пн. ш. 25° 52’ сх. д. Територія — 2,82 кв. км. Дворів — 166. Населення — 444 особи (2014 р.).
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур.
Поблизу Щитівців виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур.
Перша писемна згадка — 1547.
Назва села походить, імовірно, від слова «щит» (оборонне городище, фортеця).
За Австро-Угорщини була двокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі — двомовна. У 1891 р. у селі спроруджено костел, зруйнований після німецько-радянської війни. 1902 р. велика земельна власність належала Юрію Борковському.
1918 року в селі створено перший гарнізон УГА. В ОУН — УПА перебували 23 особи. У лютому 1946 побл. Щитівців загинули 76 вояків УПА; В роки Великої Вітчизняної війни також загинуло і пропало безвісти 25 жителів села. На цьому місці насипано могилу-пам'ятник Борцям за волю України (1993).
До війни був діючий польський костьол, побудований графинею Барковською (зруйнований під час війни). Діюча з 1989 р. церква Вознесіння Христового (1776 р., мурована), реставрована 2008—2009 рр. УАПЦ та УГКЦ (почергові відправи), є мурована дзвіниця.
Збереглися пам'ятні хрести на честь скасування панщини. В 1988 році поставлено хрест на честь 1000- ліття Хрещення Руси –України, пам'ятник Т. Г. Шевченку (1991 р., реставрований 2006 р., скульптор А. Скиба).
Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1902 р.), «Січ» (від 1907 р.), «Сільський господар», «Рідна школа», а також кооператива, крамниця, торговий відділ кредитового товариства «Руськийнародний дім», три водяних млини. Село одним із перших у повіті дало вояків до Української Галицької Армії. За переписом 1921 р., в селі було 248 дворів із населенням 982 особи, на 1931 р. — 261 двір (1056 осіб).
Від 6 липня 1941 р. до 5 квітня 1944 р. село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни у Червоній армії загинули 15 жителів села, 10 пропали безвісти (1944—1945 рр.). Після повернення радянської влади протягом 1944—1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі ув'язнено понад 20 осіб, виселено у Сибір 9 осіб; загинули стрільці УПА Іван Волощук (1924—1945) та Михайло Загарія (1927—1945); закатована станична ОУН Ганна Драчук (1928—1945).
Серед національно свідомих жителів села були: Григорій Бачинський, Василь Загарія, отець Іван Коцик (1867—1932), Михайло Молдован, стрільців УСС Андрій та Іван (псевдо «Гайдамака»; 1929 р. н.) Орищуки, Михайло Слободян.
1941 р. організований колгосп, який відновив свою діяльність у 1948 р. Нині землі розпайовані.
До першої річниці Незалежності України встановлено пам'ятний хрест (1992 р.). Марія Гайворонська — мати композитора, поета диригента січових стрільців Михайла Гайворонського жила з родиною сина Романа в Щитівцях похована на сільському цвинтарі.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У Щитівцях є церква Вознесіння Господнього (1776 р.), дзвіниця, капличка, фігура Матері Божої, збереглися давні кам'яні хрести. Споруджено пам'ятник Т. Шевченку (1991.; реставрований 2006 р., скульптор А. Скиба), Встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини, на честь 1000-ліття хрещення України-Руси (1988 р.), до першої річниці Незалежності України (1992 р.); насипано могилу Борцям за волю України (1993 р.).
Поблизу села є округлий камінь «Турецький мечет».
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- доктор медичних наук, заслужений лікар України, науковець Богдан Аксентійчук (1950—2010).
- композитор, музикант Михайло Гайворонський. На цвинтарі збереглася могила Марії Гайворонської — матері Михайла Гайворонського, яка загинула у роки німецько-радянської війни.
- поетеса Марта Гнатишин.
Немає коментарів:
Дописати коментар