Шипівці́ — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району. Центр сільради.
Загальні відомомсті[ред. | ред. код]
 | Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
[джерело?] Шипівці — село розташоване на півдні Тернопільської області, на Заліщанщині. У 2009 році селу виповнився 481 рік.
Археологічні розкопки могил поховань трипільської культури показують побут і культуру жителів села того часу. Знайдені речі могильних поховань перебувають у Кам'янець-Подільському археологічному музеї. Шипівці розташовані на правому березі річки Серет, яка омиває село з трьох сторін. Воно ніби на дні глибокої тарілки, оскільки з усіх сторін оточене горами, що вкриті лісами. Через село протікає струмок, який бере початок із колишнього поселення. Загальна територія села становить 1168 гектарів. Свою назву, за переказами, село отримало від козака Шипа, який із своїми друзями Лисом та Шершем прибули на ці території. Лис заснував поселення не переїжджаючи через пагорб. А Шип і Шерш помандрували далі. Перебралися через пагорб, де вони натрапили на двох дівчат. Сподобалися дівчатам юнаки Шип та Шерш та й не відпустили їх від себе. Ось так в долині через гору від Лиса і поселився Шип. А Шерш перевів коня через річку й поселився на лівому її березі. З тих пір утворилися три села: Лисівці, Шипівці, Шершенівка.
З історії про село відомо, що 23 квітня 1535 року Анна Ланцкоронська продала землі села Шипівці з усім населенням і двірським помістям Язловецькому, які відносились до Руського воєводства скалатського старости (Архіви скалатського замку) Речі Посполитої.
Період з 1701 року по 1718 відзначається спустошеними набігами татар на українські землі, в тому числі на село Шмпівці. У 1848 році — відміна кріпосного права, на честь цієї дати ставили хрести, будували пам'ятники у селі, на сьогодні існує 2 таких хрести. У 1861 році в селі збудовано кам'яну церкву з кам'яною дзвіницею, які діють по даний час, є у селі і римо-католицький костел. Різні частини села мають свої назви. Західна зветься «Горою», східна «Долиною», дві південних мають назви «За потік» та «Бзинівка», а центральна має назву «Цісарська». Також, мають свої назви і території, що розташовані поза селом. «Могилки» — це частина поля, яка розташована за лісом, на захід від села. Чому саме так? Старожили розповідають, що на цьому місці відбувся бій між козаками і турками, у якому полягло багато козаків. Їх було поховано у одній могилі і поставлено хрест. А коли прийшли перші руські, хрест зрізали, могилу розрівняли, і стало те місце частиною поля. Але люди називають його «Могилками» і тепер. Північна частина поза селом отримала назву «Загорода». За панщини дана місцевість була пасовищем, обгороджена загородою, куди місцеве населення відганяли на випас худобу. Під час панування Австро-Угорщини на тому пасовищі був посаджений ліс. І тому дана місцевість називається «Загорода». Південна частина, отримала назву «Корчунок», оскільки місцеве населення, займалося землеробством, поступово викорчовуючи дерева в даному місці, створюючи вільні площі для господарства. «Гуральня» — назва східної частини, угідь, що розташовувалися поза селом. За панщини під горою була побудована гуральня, яка належала панові. У гуральні виробляли спирт, який дуже цінувався на той час. Населення працювало в гуральні на пана який платив їм за роботу горілкою. Тому і прозвали місце під горою «Гуральня» На «Цісарській» вулиці, у колишньому центрі села тягнеться увись своїм золотистим куполом церква св. Михаїла, що збудована у XIX ст. У 1961 році церкву було закрито. При вході на церковне подвір'я з лівої сторони стоїть дерев'яний хрест, який поставлений на честь 950 — річчя хрещення Русі, яке відбулося 1938 року. З заднього входу на церковне подвір'я з лівої сторони стоїть кам'яний хрест, який поставлений на місці вівтаря старої дерев'яної церкви, яка була продана у село Солоне, і стоїть у даному селі досі.
У 1986 році жителі села почали збирати підписи про відкриття церкви.
28 жовтня 1988 року було отримано документи на відкриття церкви у селі Шипівці.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква св. Михаїла (1867, кам.), дві каплички.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992), встановлено 4 пам'ятних хрести.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють ЗОШ 1—2 ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення пошти, ПАП «Урожай», торговельний заклад.
Відомі мешканці[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Тимчук Марія Іванівна (ланкова) — новатор сільськогосподарського виробництва, ланкова колгоспу імені Калініна Заліщицького району Тернопільської області. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання.
Немає коментарів:
Дописати коментар