неділя, 31 травня 2020 р.

Буцнів


Назва, статус та адмінустрій[ред. | ред. код]

1469 року як містечко отримало маґдебурзьке право. Як місто Бучнева згадане в Теребовлянських міських (ґродських) актах 1564 року.
1628 року згадане як містечко — адміністративний центр негродового Буцнівського староства Галицької землі Буцнів. За часів старости Антонія Міхала Потоцького до складу Буцнівського староства входили: місто Буцнів, села Ходачків, Драганівка, Почапинці, Забойки, Довжанка, Домаморич.[3]
В історичних документах Буцнів як містечко останній раз зафіксовано в 1765 році.
У 1934–1939 роках село належало до ґміни Березовиця Велика.
Центр Буцнівської сільської ради, якій підпорядковано також село Серединки.
Серед місцевих жителів поширена назва Буцнева або Буцнево.

Хутори[ред. | ред. код]

Кумет — хутір, розташований за 1 км від Буцнева. У березні 1949 році на хуторі — 5 будинків, у яких проживали 30 осіб. У 1950—1951 будинки знесли, а мешканців переселили у с. Буцнів та східні області УРСР. Нині на місці хутора — поле.[4]
Куяви — хутір, розташований за 2 км від Буцнева. Виник у 1920-х роках. У 1940–1950-х належав до Буцнівської сільської ради. У 1947—1948 працівники МДБ робили часті засідки на хуторі. У березні 1949 р. на хуторі — 7 будинків, у яких проживало 40 осіб. У 1950—1951 частину будинків знесли, а мешканців переселили. У лютому 1952 — 3 будинки, 13 осіб. У середині 1950-х мешканців переселили в с. Буцнів. Нині на місці хутора ліс і дачі тернополян.[5]

Географія[ред. | ред. код]

Вигляд Буцнева із залізничного моста
Село розташоване на півдні району на правому березі річки Серет, за 10 км від обласного центру і 2 км від залізничної станції Березовиця-Острів. Через село протікає також річка Брідок (інші назви — Руда[6], місцева назва — Брудок[7]), яка впадає в Серет у південно-східній частині Буцнева. Північною околицею села пролягла залізниця Тернопіль—Ходорів—Стрий. Географічні координати — 49° 29’ північної широти і 25° 34’ східної довготи. Середня висота над рівнем моря — 304 м.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
Перша згадка про поселення датується 1464 роком, у ній йдеться про те що Ян Рей із Шумська (лат.- Iohannes Rey de Shumsko) здав своє село малу і нижню/меншу Бучньовку (лат.- Bucznyowkam minorem et Inferiorem) під заставу Матею Любіцькому, за 40 польських марок. Матей зобов'язувався орендувати два Янові села: Велика Бучніва та Довга Долина [8]. Через деякий час король Казимир IV подарував частину Буцнева (Горішній Буцнів) галицькому королівському земському писареві і водночас пробощу Бібрки Мацею зі Староломжі.
Населений пункт згаданий також під назвою Бучнова у 1473 р., а у 1504 р. фігурує під тією ж назвою як місто з форталіцією під володінням королівського намісника Януша з Робчиць.[9] У 1501 Горішній Буцнів отримав від короля Генрик Мішовський. У березні 1504 буцнівські маєтки перейшли до братів Яна і Віктора Сенінських. 1520 містечко з дозволу короля стало власністю Яна Ніпчиця. Брати Ніпчиці власним коштом під керівництвом досвідчених фортифікаторів Яна з Делейова і Миколая Іскжицького побудували мурований замок. У березні 1540 король дозволив кам’янецькому хорунжому Мацею Влодеку викупити Буцнів у Ніпчиців.
У 1620 році містечко спалили татари.
У другій половині XVII століття власник Буцнева кам'янецький каштелян Габріель Сельніцький відбудував і укріпив замок. 1850 року Серватовські перебудували замок на палац (1915 року згорів, до нашого часу не зберігся).
Під час Національно-визвольної революції українського народу 1648–1676 були зруйновані замок і 96 будинків.
За люстрацією Буцнева за 1661–1665 роки, містечко на той час через татарські напади і руйнування перетворилося на село, у якому були 3 ставки (2 з яких — без води), млин і корчма; орендував село Петро Фірлей.
Згодом населений пункт перебував у власності Потоцьких, Рудзінських, Красінських, Бєльських, від 1840 — Серватовських.
Останнім власником Буцнева був Владислав Серватовський. У квітні 1940 року Серватовських заарештували органи НКВС й вислали на спецпоселення до Казахстану.
В УСС і УГА воювали Данило Віблий, Микола Ґада, Михайло Городинський, Василь Коцюба, Дмитро Наконечний, Роженко, Василь Хіровський та інші.
У вересні 1922 році члени УВО спалили фільварок.
Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 54 уродженці села. 1 вересня 1943 року німецькі війська за доносом місцевих поляків заарештували близько 30 жителів села.
В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об'єднань — 33 особи. 26 квітня 1948 року в селі відбувся бій двох вояків УПА (псевда — «Марко» і «Лис» із відділом більшовиків); 6 липня цього ж року в бою з 9 працівниками МДБ загинув повстанець Богдан Ониськів («Листок»).

Релігія[ред. | ред. код]

За даними Державного архіву України у Львові священик східного (православного) обряду в Буцневі згадується в королівських податкових книгах ще в доунійний період у 1564 році . Греко-католицькою парафія постала у першій половині XVIII століття, храм збудовано у 1744 році.[10] Православною церква в Буцневі була до 1700 року і після 1946 року. Греко-католицькою з 1700 до 1946 рр. У 1735—1914 роках була дерев'яна церква отців Василіян, яка належала Українській греко-католицькій церкві. Магнат Микола Василь Потоцький у заповіті для церкви отців Василіян у Буцневі призначив 7 000 золотих.[11]
У 1744 році збудована мурована церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (нині Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ), у 1880-их роках розпис здійснив відомий український хужожник Корнило Устиянович. У церкві Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії є Буцнівська чудотворна ікона Божої Матері, яку в 1729 році подарував громаді тодішнього містечка Буцнів староста М. Цивінський. На фасаді храму в 1998 роцы встановлено пам'ятну дошку з написом: «У цьому Храмі в 1933–1944 був парохом отець-ісповідник Василь Курилас, який десять літ страждав за віру Христову в більшовицьких тюрмах».
У 1890—1891 роках збудовано мурований костел (архітектор Юліан Захаревич), який у 1890 році освятив єпископ Ян Пузина. Під час Першої світової війни частково зруйнований, у 1922–1923 — відреставрований. У 1990-х роках із костелу перебудували церкву святих апостолів Петра і Павла (УПЦ КП). Є таблиця з написом: «Тут спочиває Генрика з Крушевських (Серватовська), померла на 36 році життя, дня 20 грудня 1880 року. Хай упокоїться її душа»
Нині в селі є парафії УГКЦ (близько 780 осіб), УПЦ КП (90 дворів) і Церква християн віри євангельської (5 дворів)[10].
Є капличка Божої Матері, 4 фігури (дві з них — 1900 і 1906 років), кам'яний хрест на пасовиську (поблизу якого споруджують капличку).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
Залізничний міст у Буцневі
Залізничний міст у Буцневі
Церква святих апостолів Петра і Павла (колишній костел)

архітектури[ред. | ред. код]

національного значення:
місцевого значення:

історії[ред. | ред. код]

місцевого значення:
  • пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини біля церкви (1848), охоронний номер 1876;
  • пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни (1985, скульптор — Володимир Мельник), охоронний номер 1031.

інші[ред. | ред. код]

  • символічна могила Борцям за Волю України 1991 року;
  • залізничний міст[12], збудований 1897 року, відновлений у 1928—1930 роках.

Освіта[ред. | ред. код]

Від 1848 року в селі працювала двокласна, від 1930 — чотирикласна школа.

Господарство[ред. | ред. код]

У 1838—1914 роках в селі діяла фабрика поташу. У 1895 році працювало 2 водяних млини, 4 каменоломні.
До 1914 року працювали 2 млини, каменеломня, спиртозавод. У 1920-х працювали ґуральня, каменоломня, будівельне підприємство, 2 млини, корчма.
У 1930-х роках у Буцневі була одна з чотирьох районових молочарень Тернопільського повіту.
У листопаді 1947 в селі примусово створено колгосп, до якого в 1956 приєднано колгосп с. Серединки; у 1970 колгосп Буцнева приєднали до Великолуцького. В 1991–1992 у Буцневі створили селянську спілку «Відродження», від 1997 — ТзОВ «Буцнівське». Нині діють сільськогосподарські підприємства ПАП «Буцнівське» та «Агропродсервіс».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Є Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, 3 торгові заклади.
Діти із села беруть участь у ансамблі «Диво-струни».

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, осіб
189519101921193119381959197019791989200120012011201320142015
2258[1]
(1115 чоловіків)		2085[1]1223[6]1227[1]

Народилися[ред. | ред. код]

Проживали, працювали[ред. | ред. код]

  • Ісидор (Сидір) Глинський — священик, громадський діяч, етнограф (помер у селі[13];
  • Богдан Головин (нар. 1926) — історик, педагог, публіцист, громадсько-освітній діяч, у 1973—1992 — вчитель у місцевій школі;
  • Іван Запорожан (нар. 1960) — педагог, громадський діяч, директор місцевої школи в 1990—1992 роках;
  • Василь Курилас]] — громадський та релігійний діяч;
  • Ярослав Курилас (1919—1945) — діяч ОУН і УПА;
  • Микола Михалевич (1843—1922) — священик, популяризатор бджільництва, громадський діяч, останні роки життя проживав у пароха о. І. Глинського;
  • Теодор Серватовський — власник Буцнева громадсько-політичний діяч, посол до австро-угорського парламенту;
  • Михайло Сташок (1919—1993) — педагог, громадський діяч, директор місцевої школи.

Перебували[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

  • Олександра Гладка (1924—2004) — учасниця національно-визвольних змагань;
  • Василь Глуховецький (1884—1968) — священик (від 1953 — у Буцневі), діяч культури.

Буцнівські старости[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Про село видано книжки журналіста, краєзнавця Богдана Новосядлого:
  • Буцнів — село над Серетом: іст.-краєзн. нарис 400-літтю заснування прабатьківської церкви присвячується // Б. Новосядлий. — Т.: Оперативний друк, 1998. — 216 c.;
  • Буцнів. Екскурс у минуле на хвилях любові: Іст.-краєзн. нарис // Б. Новосядлий. — 2-е вид., перероб. і доп. — Т.: Джура, 2006. — 296 с.;
  • Обкладинка книжки «Буцнів. Екскурс у минуле на хвилях любові»
    •  
  • Зворотна обкладинка книжки «Буцнів. Екскурс у минуле на хвилях любові»

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%86%D0%BD%D1%96%D0%B2

Posted by on
Мітки:

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)