О́стрів — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, південне передмістя Тернополя (7 км від центру міста). Центр сільської ради.
Населення — 1726 осіб (2001).
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.
Перша писемна згадка — 1431 року як власність Грицька Кердейовича.
У 1581 році згадане як містечко — власність Миколая Баворовського. Дідич — військовик, командував обороною замку в містечку під час нападу татар.[1]
На початку XIX ст. пожежа знищила всі будівлі.
У другій половині ХІХ ст. — село у складі Тернопільського повіту Галичини. Згадується краєзнавцем А.Шнайдером у списку «підупалих містечок». Мало власну символіку — печатку з зображенням двох кіс, поставлених вертикально, і написом "GMINA OSTROW" (Центральний державний історичний архів України у Львові. — Ф. 178. — Опис 2. — Спр. 2482. — Арк. 29).
У 1915 під час Першої світової війни в палаці сім'ї графів Баворовських розташовувався штаб 11-ї Армії Південно-Західного фронту. При відступі російських військ влітку 1917 палац було зруйновано.
Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші товариства, кооператива.
10 вересня 2015 року мешканці села перекрили автомагістраль поблизу села (на перехресті «Острів-мясокомбінат») на знак протесту проти «дерибану» земельних ділянок, який виник у селі.[2]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють ЗОШ І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, музична школа, народний хор «Журавка», танцювальний колектив «Острівчаночка», кімната-музей Василя Ярмуша, фермерське господарство, цегельний завод, дзеркальний, ковбасний і паркетний цехи, торговельний заклади, супермаркет.
Також на території села розташовані: ВАТ «Тернопільський м'ясокомбінат», ДП «Тернопільський державний завод по виробництву МКБ Ветсанзавод», Тернопільський завод швидкозаморожених продуктів ТОВ «СІМ-СІМ», філія «Тернопільський доркомплект» та ще близько вісімдесяти підприємств.[3]
Діє футбольна команда «ФК Острів». Сільські діти беруть участь у ансамблі «Диво-струни».
Транспортне сполучення[ред. | ред. код]
Поблизу села розташована вузлова залізнична станція Березовиця-Острів, відкрита в 1896.
У село на вул. Шкільну регулярно курсує міський маршрут № 5 із села до вул. Лучаківського (мікрорайон «Дружба»).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Церква[ред. | ред. код]
.jpg)
Є церква Архістратига Михаїла (1878 р., мурована, розписав Корнило Устиянович, відреставрована, в селі діє духовий оркестр, як і у 1930-ті роки, капличка Божої Матері (з «фігурами» Божої Матері та Ісуса Христа) над джерелом, яке в народі називають цілющим; 2003 р. розпочато будівництво церкви св. Софії Премудрості Божої та мучеників-ісповідників.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні, встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини, меморіальну табличку Миронові Кордубі (1996 р., скульптори Я. Любий, Олександр Маляр, Дмитро Пилип'як), насипано символічну могилу УСС (1995 р.).
Джерело[ред. | ред. код]
В Острові є гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення «Острівське джерело», розташоване неподалік річки Серет. Вода у джерелі є однією із найчистіших у Тернопільській області і містить багато іонів срібла.
Сьогодення[ред. | ред. код]
Протягом останніх 10 років село активно розбудовується сучасними будинками в районі вул. Шкільної.
Взимку 2012 року в Острові проведено реконструкцію повітряних ліній електропередач з використанням самоутримних ізольованих проводів напругою до 1 кВ, також замінені на нові усі трансформаторні підстанції й електроопори. Усі вулиці села освітлені.
В Острові є оптоволоконні мережі високошвидкісного інтернету.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Hародилися[ред. | ред. код]
- Дмитро Підручний - український біатлоніст, чемпіон світу, чемпіон та призер Зимової універсіади, призер чемпіонатів Європи з біатлону, учасник та призер етапів кубка світу з біатлону. Учасник збірної України з біатлону на Зимових Олімпійських іграх у Сочі в 2014 році та на Зимових Олімпійських іграх у Пхьонхані в 2018 році.
- Богдан Антків (1915–1998) — музичний діяч, батько Зиновія-Богдана Антківа та брат Михайла Антківа
- Зиновій-Богдан Антків (1942–2009) — диригент Державної академічної чоловічої хорової капели України ім. Ревуцького, народний артист України, син Анткова Богдана Михайловича;
- Михайлина Бородай (*1946) — господарник, громадська діячка, член оргкомітету Першого та Другого з'їздів Народного Руху України;
- Степан Бородай (*1953) — громадський діяч, засновник дитячої музичної школи, заслужений працівник культури України, депутат Тернопільської районної Ради п'яти скликань починаючи з 1998 року[4], голова постійної комісії з питань розвитку української національної освіти,культури, духовності і засобів масової інформації;
- Борис Гуменюк (*1965) — український поет,
- Осип Волинець (*1917) — громадський діяч,
- Григорій Дзюбановський (1893 — рік смерті невідомий) — промисловець,
- Мирон Кордуба (1876–1947) — історик, літературознавець, письменник,
- Василь Ярмуш (1940–1976) — поет, прозаїк.
- Єжи Баворовський (1870–1933, Львів) — граф, польський парламентар, дідич, почесний громадянин міст Теребовля, Будзанів, похований у Боложинові.[5]
Проживали[ред. | ред. код]
- Марія Куземко (нар. 1948) — письменниця, громадсько-політична діячка.
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар