Гля́дки — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на сході району.
Підпорядковане Чернихівській сільраді (до 2018). Населення — 272 особи (2001).
Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.
Історія[ред. | ред. код]
У давні часи хоронили його від ворожих нападів неприступна смуга забагнених сіножатей над річкою, а з другого боку — густий, важкопрохідний ліс. З узгір'я можна було бачити всю околицю на кільканадцять кілометрів, і, здається, від слова «глядіти» пішла назва села Глядки. За переказами, поблизу села в 1649 році точилися великі бої між військами гетьмана Хмельницького і поляками, пов'язані з облогою Збаража і боями під Зборовом (село Глядки лежало на Кучманському шляху між Збаражем і Зборовом). Як свідок цих давніх боїв збереглася могила на глядецьких полях, яку називали «Хмелиськом». Про неї були записки у ґрунтово-катастральних книгах. Під час І світової війни там знову проходили великі бої, поля були перекопані окопами і переорані гранатами, зникла й могила. Тоді була спалена стара церква Св. Миколая, пам'ятник давньої архітектури, збудована 1764 року з тесаних масивних брусів дерева, в'язаних навхрест, з більшими виступами по кутах, з дерев'яними кілками замість цвяхів. Відбудова знищеного села почалася аж після закінчення війни, силами селян.
У давніших часах громада с. Глядки творила самостійну парафію. Але згодом прилучено її спочатку до парафії с. Висипівці, а відтак — до парафії с. Чернихів. На переломі XIX і XX ст. парохом Чернихова, Глядок і Плесковець був о. Іван Гарматій, який займався також громадською працею. За його часів постала читальня «Просвіти», позичкова каса, крамниця. В 1907 році засновано товариство «Січ». Під час визвольної війни багато глядецької молоді стало в ряди УГА (Г. Карачко не повернувся). Тривалий час у селі не було школи, дітей навчав взимку приватний учитель. У 1890 році відкрили початкову школу. До 1936 навчання провадилось українською мовою і вчителями були українці. Тоді польська влада перемінила школу на польську і надала вчителя поляка, а в 1939 вибудувала шкільний будинок, бо досі школа приміщувалась у громадському домі разом з іншими установами. У 1922 році побудовано нову церкву і Народний дім. У 1923 році засновано кооперативу «Віра», відновлено читальню «Просвіти». За допомогою односельчан в Америці і лісничого Левандовського село збудувало гарний дім з великою театральною залою та приміщеннями для бібліотеки, кооперативи, молочарні, «Рідної школи», «Сільського господаря» тощо. При читальні працював театральний гурток. В околицях села боротьба ОУН-УПА точилася аж до початку 1950-х років. У лісах було багато криївок, тут неодноразово зупинялись сотні УПА, зокрема «Бурлаки» та «Рубачі». Через підпілля та повстанський рух пройшло 18 вихідців з Глядок, багато людей було виселено та репресовано. За радянських часів Глядки належали до сільради і колгоспу в Чернихові. Сьогодні тут діє початкова школа, клуб, бібліотека, ФАП. Наприкінці 80-х років XX ст. біля села виявлено більше 10 археологічних пам'яток різночасового періоду. Найбільше стоянок кам'яної доби — пізнього палеоліту та мезоліту, а також давньоруських поселень XII—XIII ст. Сьогодні Глядки відомі в області і підвищеною зацікавленістю до його земель, що лежать на березі Івачівського водосховища та мають чималу рекреаційну цінність. Поблизу Глядків виявлено археологічні пам'ятки середнього і пізнього палеоліту, мезоліту, черняхівської та давньоруської культур.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква святого Миколая.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини, насипано символічну могилу воякам УПА (1990).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.
Населення[ред. | ред. код]
У 1832 році в селі налічувалось 386 мешканців; у 1880—486, з них: 458 греко-католиків, 18 латинників, 10 євреїв; у 1890 ~ 714 жителів: 654 греко-католиків, 35 католиків, 25 євреїв; у 1910—797 мешканців; у 1931—692 жителів; у 2007 році — 258 мешканців та 127 хат.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- лікар, громадський діяч Лукіян Карачко. В 1911—1914 роках вчився у ТУДГ, медичні студії закінчив у Грацу 1929 р. Після настрифікації диплому відкрив практику у Великих Бірках біля Тернополя, де працював довгі роки. Наприкінці життя переїхав до Познаня, а потім до Кракова, де помер у 1986 р.; написав історичну розвідку про українсько-польські відносини.
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D0%B8_(%D0%97%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)
Немає коментарів:
Дописати коментар