неділя, 31 травня 2020 р.

Великий Глибочок

Вели́кий Глибочо́к — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нестерівка, притоці Серету, на північному заході району. З 17 січня 1940 до кінця грудня 1962 районний центр. У 19851989 — селище міського типу. До села приєднано хутір Під Гаєм. Населення становить 2455 осіб (2002).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.

Історія[ред. | ред. код]

На околицях села виявлено стоянку періоду Ашель (300–100 тис. р. тому), середніпалеолітичну[1] та пізньопалеолітичну стоянки (40-20 тис. р. тому)[2], поселення пізньої бронзової доби, могильник і поселення періоду раннього заліза, розкопано 3 кургани періоду Київської Русі. В урочищі Попова Долина розміщене поселення трипільської культури. Матеріали археологічних розвідок зберігаються у наукових архівах[3].
Перша писемна згадка відноситься до 1529 року: згідно з описом Чернихівського замку. Частина назви «Великий» відома від XVIII століття.
1546 року власник Тернополя Ян Амор Тарновський захопив Глибочок, що належав Беаті Острозькій.
Село зазнавало нападів татар у 1544157516291653 і 1694 роках.
Під час Національно-визвольної війни 1648–1657 років під проводом Богдана Хмельницького багато жителів Великого Глибочка вступило в загони Максима Кривоноса.
1772 року Великий Глибочок згідно з Першим поділом Речі Посполитої відійшов до Австрії.
У 18101815 роках із усім Тернопільським краєм входив до Російської імперії1815 повернений до Австрії.
Залізнична станція
1870 року через село проклали залізницю, що з'єднала його зі Львовом і Тернополем.
Сільське кладовище
На початку XX століття діяли товариства:
У 1910 році було засновано чотирикласну школу.
У серпні 1914 року Великий Глибочок зайняли російські війська, працював госпіталь. У листопаді 1918 село увійшло до ЗУНР. Від вересня 1920 — до Польщі.
17 вересня 1939 року в село увійшла Червона армія. У січні 1940 створено Великоглибочецький район (існував до кінця 1962, коли Великий Глибочок перейшов до Зборівського району, від 8 грудня 1966 року — до Тернопільського району). Від 30 червня 1941 до 23 березня 1944 року Великий Глибочок перебував під німецькою окупацією, від 3 серпня 1941 року в селі діяв концтабір. З 1944 року село знову під владою СРСР.
1991 року Великий Глибочок увійшов до складу України.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі є мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці (1846 р.), дві каплички, «фігура» Пресвятої Богородиці (1961 р., відновлена 1991).
Споруджено пам'ятники:
  • на честь скасування панщини 1848 (відновлено 1990)
  • Тарасові Шевченку (1966)
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968) — обеліск, увінчаний п'ятикутною зіркою, збудований на братській могилі 33 воїнів Радянської Армії, які загинули при боях за Великий Глибочок[4]
  • воякам УПА (1993)
  • Ярославові Стецьку (2002) (скульптора Олександр Маляр)
  • встановлений пам'ятні знаки «За тверезість» (1874) та воякам УПА (2003)
  • меморіальна дошка Ярославові Стецьку.
  • загиблому в АТО Андрію Дрьоміну[5]

Музеї[ред. | ред. код]

Працюють:
  • шкільна кімната-музей (2001)
  • сільський музей (2002) Ярослава Стецька.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальоосвітня школа І-ІІІ ступенів, будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, лікарня Червоного Хреста.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Мітинг біля пам'ятника Ярославові Стецьку

Народилися[ред. | ред. код]

Проживали[ред. | ред. код]

Працювали[ред. | ред. код]

Працювали режисерами у самодіяльному народному драматичному театрі (від березня 1972) Євген ВаврикТадей Давидко, у районній газеті «Голос колгоспника» мистецтвознавець, журналіст, Олександр Федорук.

Перебували[ред. | ред. код]

Рекреація[ред. | ред. код]

Біля села розміщені:

Немає коментарів:

Дописати коментар